Ускладнення операції синус-ліфтинга

До числа ускладнень, які найчастіше зустрічаються після операції синус-ліфтингу, можна віднести наступні: міграцію імплантатів у гайморову пазуху, відсутність остеоінтеграції в області реконструкції імплантатів, запальні процеси, обумовлені мікробним фактором.

Детальніше про лікування ускладнень синус-ліфтингу на вебінарі Латеральний синус-ліфтинг: рекомендації щодо організації роботи та лікування ускладнень.

Як інфекційні збудники насамперед варто згадати мікроаерофільних та облігатно-аеробних мікроорганізмів. Процес запалення на початковій стадії має асептичний характер, але згодом неминуче приєднується патогенна флора, що населяє порожнину рота, пародонтальні кишені та зубний наліт, і запалення стає септичним.

При хронічних риносинуситах після синус-ліфтингу бактеріальний спектр представлений переважно асоціацією аеробів– 52%, анаеробів – 48%. Переважна більшість одонтогенних синуситів – це результат хірургічного втручання в області верхньої щелепи, альвеолярного відростка, макро-або мікроперфорації верхньощелепного синусу під час операції видалення зуба. І лише в залишкових 5-10% випадків запальний процес розвивається на тлі осередку хронічної інфекції поблизу пазухи.

Малюнок 1. Операція синус-ліфтингу.

Останніми роками після стоматологічних маніпуляцій істотно зросла кількість верхньощелепних синуситів, обумовлених грибковою флорою. Мікози придаткових пазух носа здатні викликати гриби з різних родів. Так для процесів життєдіяльності Aspergillus fumigatus необхідні солі важких металів, які містяться в пломбувальних матеріалах. У ході лабораторних досліджень встановили, що розчин оксиду цинку сприятливо впливає на розмноження Aspergillus fumigatus, у той час як евгенол (компонент цинкооксидевгенольних силерів) – пригнічує його, але з часом цей ефект знижується, це пояснює формування мікозів синуса не відразу, а протягом 2-3 років після виведення пломбувального матеріалу в синус.

У розвитку запалення придаткових пазух велике значення має локальна патологія війчастого епітелію, що вистилає синус, оскільки розвивається токсична альтерація в області пломбувального матеріалу, який по суті є чужорідним тілом, що містить параформальдегід, евгенол, солі важких металів.

Відчуття болю – це також ускладнення синус-ліфтингу, воно з'являється через кілька днів після завершення оперативного втручання. Біль обумовлена оститом, який розвивається в результаті перегріву кісткової тканини при недостатньому охолодженні під час свердління.

Малюнок 2. Відкритий синус-ліфтинг.

При заборі з підборіддя кісткового блоку пацієнт може скаржитися на тимчасове відчуття парестезії або анестезії підборідної зони. Ці некомфортні для хворого відчуття проходять самостійно, не вимагаючи особливого лікування. Набряк часто зустрічається в підочній області, рідше – розходження країв рани. Носові післяопераційні кровотечі виникають лише на тлі перфорації оболонки пазухи. Чим швидше ліквідувати перфорацію синуса, тим менше ризик контамінації рани зовнішніми забрудненнями.

Наслідки помилок синус-ліфтинга

Помилки, допущені під час оперативного втручання, можуть призвести до наступних наслідків:

• утворення ороантрального свища,
• поява симптомів синуситу,
• відсутність дренажу секрету з пазухи,
• бактеріальна контамінація рани,
• розвиток кровотечі.

Найчастішим ускладненням синус-ліфтинга є розрив оболонки пазухи, він спостерігається у третині випадків субантральної аугментації.

Малюнок 3. Одонтогенний синусит.

Для закриття перфорації існує багато методик з використанням різних матеріалів. Зашивання – це найчастіша процедура.

Які матеріали можна застосовувати для закриття перфорацій:

• аутогенна кістка;
• Bio-Oss;
• розсмоктувана целюлоза;
• демінералізована ліофілізована ламінована кістка;
• Collatape, рекомендований при невеликих дефектах.

Для зниження ризику перфорації під час синус-ліфтингу рекомендується замінити традиційні фісурні бори та фрези Ліндермана для остеотомії кульовими алмазними борами. Обов'язково використовувати при свердлінні адекватне охолодження стерильним фізіологічним розчином, що дозволить запобігти перегріву та опіку кісткової тканини.

Перегородки всередині пазухи створюють додаткову складність під час операції. У разі їх виявлення потрібне формування окремих доступів з обох боків перегородки, це допоможе уникнути перфорації оболонки пазухи.

Малюнок 4. Комп'ютерна томографія при синуситі.

Існує методика, що передбачає відшарування мембрани по периметру всієї нижньої третини гайморової пазухи. При цьому пошкоджена слизова опиняється зверху, краї її стикаються, закриваючи дефект, а пізніше перекриваючи його. Методика дозволяє перекрити невеликий дефект, не більше кількох міліметрів у діаметрі. Після перекриття під слизову поміщають кісткоутворюючий матеріал.

При відкритому синус-ліфтингу можна також використовувати фібриновий гель, лейкоцитарну або тромбоцитарну фракції крові, мембраною з цих матеріалів прикривали остеотомічне вікно в верхньощелепному синусі.

У разі перфорації слизової добре себе зарекомендували резорбовані мембрани, які після локалізації перфорації, повертають у пазуху, закривають нею внутрішню поверхню синуса, щоб вона перекривала межі латеральної остеотомії. Тут же розміщують біоматеріал. Мембрана при цьому повністю закриває біоматеріал, останній не потрапляє в пазуху.

Гнійні синусити після синус-ліфтингу часто обумовлені вродженими або набутими змінами архітектоніки носової порожнини:

• наявністю в просвіті носових ходів поліпів,
• викривленням перегородки носа,
• розвитком гіпертрофії носових раковин.

У ряді випадків діагностика даних патологічних станів у процесі обстеження або лікування не здійснюється, а іноді виконується, але пов'язана з рядом утруднень. Звичайна рентгенографія не дозволяє виявити зміни решітчатого лабіринту, клиноподібної пазухи, носової порожнини, це пов'язано з низькою роздільною здатністю рентгенографії та позицією кісток черепа.

Перелічені патологічні зміни сприяють прискоренню поширення запального процесу з порожнини носа та придаткових пазух, створюють перешкоди для дренування пазухи, зменшують аерацію, пригнічують функціонування мерціального епітелію, підвищуючи ймовірність виникнення післяопераційних ускладнень.

Комп'ютерна томографія – це метод, що дозволяє оцінити наступні показники:

• ступінь порушення, його об'єм та характер, визначити точну локалізацію і виявити товщину збільшення слизової;
• встановити щільність слизової, це важливо для оцінки стадії запалення;
• дозволяє провести діагностику наявності псевдокіст та остеофітів у слизовій оболонці синуса;
• оцінює наявність та характер ексудату;
• допомагає виявити патологію надкістки та кісткових структур.

Даний метод необхідний для виявлення точних ознак порушень внутрішньонісових структур, уражень решітчатого лабіринту та клиноподібних пазух.

Малюнок 5. Викривлення носової перегородки.

Основні фактори, які сприяють формуванню після операції синус-ліфтингу риносинуситу:

• викривлення перегородки носа,
• новоутворення,
• інородні тіла,
• аденоїди,
• поліпи.

Багато фахівців вважають необхідним скорочувати тривалість лікування риносинуситу своєчасною терапією, а саме: корекцією носових раковин, септопластикою. Обструктивні зміни носової порожнини, а також придаткових пазух впливають істотно на прогноз, процес і якість лікування, це патогенетичний фактор одонтогенного верхньощелепного синуситу.

Патологія анатомічних утворень носової порожнини – це причина порушення механізмів самоочищення гайморової пазухи, що є передумовою розвитку ускладнень запального характеру в синусі після проведення синус-ліфтингу.

Таким чином встановлені в доопераційному періоді синус-ліфтингу в ході лікування пацієнтів з атрофією альвеолярного гребеня нижньої щелепи та дефектами зубних дуг патологічні стани приносових придаткових синусів та носової порожнини ускладнюють перебіг субантральної аугментації.

Дефекти безпосередньо верхньощелепної пазухи сприяють інтраопераційним складнощам під час хірургічного втручання – операції синус-ліфтингу, що накладає додаткові вимоги до проведення передопераційного адекватного обстеження, включаючи ендоскопічні та рентгенологічні методи дослідження.

Вищеописані обставини пояснюють необхідність дослідження та вдосконалення методів передопераційного обстеження на передопераційному етапі синус-ліфтингу, що є основою профілактики більшості ускладнень.

Ускладнення синус-ліфтингу під час та після операції представлені на вебінарі Нові підходи до синус-ліфтингу.