Ускладнення під час видалення зуба: вивих, перелом, аспірація.

У попередніх статтях про ускладнення, що виникають під час і після видалення зуба, ми з’ясували, що стоматологи часто стикаються з різними проблемами під час операцій з видалення зубів. У цій статті ми розглянемо ускладнення під час видалення зуба, як-от перелом альвеолярного відростка щелепи, вивих і перелом нижньої щелепи та аспірація.

Перелом альвеолярного відростка щелепи.

Перелом альвеолярного відростка щелепи може статися з вини лікаря (груба робота, порушення техніки видалення) або внаслідок патологічного процесу (зрощення зуба зі стінкою альвеоли).
Типи переломів альвеолярної частини щелепи:

• перелом у межах альвеоли зуба, який видаляють;

• перелом у межах періодонта кількох зубів;

• перелом альвеолярного відростка, що виходить за межі зубного ряду (перелом горба верхньої щелепи).

Причини перелому:

1. Стискання кістки під час фіксації щипців.

2. Надто активне вивихування, що призводить до згинання та перелому стінки альвеоли.

3. Патологічні процеси, що призводять до зниження міцності кістки (кісти, пухлини, остеомієліт).

4. Остеоїдний тип з’єднання.

Діагностика перелому альвеолярного відростка щелепи.

Діагностика перелому альвеолярного відростка щелепи ґрунтується на характері скарг, анамнезі, огляді та рентгенологічному обстеженні.
Іноді під час перелому можна почути характерний звук — хрускіт.
Якщо альвеолярний відросток верхньої щелепи ламається разом із горбом, може виникнути досить сильна кровотеча з венозного сплетення.

Симптоми:

• поява пінистої крові в рані;

• проходження повітряного струменя до ротової порожнини під час підвищення тиску в носовій порожнині (оро-назальна проба);

• поява крові з носового ходу на ураженому боці.

Лікування перелому альвеолярного відростка щелепи.

Якщо фрагмент альвеолярного відростка залишається з’єднаним із м’якими тканинами, його фіксують металевою шиною. В іншому разі фрагмент видаляють, а гострі краї згладжують. Після цього в альвеолу можна ввести остеотропний біологічний препарат, а краї ясен з’єднати швами.

Перелом нижньої щелепи

Перелом нижньої щелепи найчастіше виникає під час видалення молярів елеватором або долотом. Використання долота й молотка, щоб «вибити» зуб або корінь, як рекомендували раніше, створює реальну небезпеку такого ускладнення. Тому не слід використовувати долото для видалення зубів. Менш травматично й ефективніше використовувати для цього електричний бормашин із ротаційними ріжучими інструментами (бори, фрези).

Перелом можна вважати патологічним, якщо в анамнезі є запальне захворювання: кісти, пухлини, ретенція зубів, остеомієліт. Ці патологічні стани призводять до зниження міцності, що, своєю чергою, є фактором ризику перелому.

Якщо під час видалення зуба виник патологічний перелом, необхідно виконати транспортну іммобілізацію нижньої щелепи за допомогою підборідно-тім’яної пов’язки та направити пацієнта до щелепно-лицевого стаціонару.

Перелом щелепи, що виникає під час видалення зуба, не завжди можна розпізнати одразу. Після операції пацієнт може скаржитися на біль у щелепі, утруднене відкривання рота та жування. Ретельне клінічне обстеження та рентгенографія дають змогу виявити перелом.

Вивих нижньої щелепи.

Якщо під час анестезії та видалення зуба широко відкривати рот, може статися вивих нижньої щелепи. Це ускладнення частіше виникає у пацієнтів зі звичним вивихом. Розслаблення жувальних м’язів під впливом провідникової анестезії може сприяти виникненню вивиху.

Клінічна картина та діагностика вивиху нижньої щелепи.

Клінічна картина та діагностика вивиху нижньої щелепи ґрунтуються на скаргах пацієнта та клінічному огляді. Основна скарга — біль у привушній ділянці та неможливість зімкнути зуби. У пацієнтів зі звичним вивихом біль може бути помірним, як і в пацієнтів, яким проводили провідникову анестезію.

Клінічні прояви: пацієнт не може закрити рот; у разі однобічного вивиху щелепа зміщується в здоровий бік; у разі двобічного вивиху — вперед.

Для вивиху характерний симптом пружної рухомості. Лікар, захопивши нижню щелепу з обох боків вказівними та великими пальцями, намагається встановити її в положення центральної оклюзії. Певною мірою це вдається, але щойно лікар перестає утримувати нижню щелепу, вона повертається у вихідне положення.

Вивих скронево-нижньощелепного суглоба: а — передній, б — задній

Лікування вивиху нижньої щелепи.

Завершуємо видалення зуба, а потім лікуємо вивих нижньої щелепи.

Перший спосіб . Крісло опускають, його спинку встановлюють вертикально. Пацієнт упирається потилицею в підголівник і тримається руками за підлокітники. Лікар стоїть перед пацієнтом і обгортає великі пальці правої та лівої руки марлею або рушником. Потім він захоплює нижню щелепу обома руками так, щоб великі пальці спиралися на жувальну поверхню молярів, а решта охоплювала нижній край щелепи. Після цього лікар сильно натискає великими пальцями на моляри, зміщуючи нижню щелепу вниз. Не припиняючи тиснути на нижню щелепу вниз, лікар зміщує її назад. Клацання та зникнення симптому пружної фіксації свідчать про вправлення вивиху. Попередивши пацієнта про можливість повторного вивиху за широкого відкривання рота, лікар накладає йому підборідно-тім’яну пов’язку, щоб обмежити відкривання рота. Пов’язку рекомендується носити протягом 5-6 днів.

Другий спосіб . Пацієнт сидить у кріслі в тому самому положенні. Лікар стоїть перед пацієнтом, вводить вказівні пальці правої та лівої руки в присінок рота й просуває їх уздовж переднього краю гілки якомога вище, до верхівки вінцевого відростка. Потім лікар різко й сильно натискає на передній край вінцевого відростка. Суть методу полягає в тому, що, відчуваючи біль у ділянці переднього краю вінцевого відростка, пацієнт намагається його уникнути, усуваючи тиск пальців лікаря. Він не може відхилити голову чи все тіло назад, оскільки вони впираються у спинку та підголівник крісла. Тому він мимоволі намагається змістити нижню щелепу вниз і назад, тобто виконати рух нижньої щелепи, необхідний для вправлення вивиху. У цьому разі лікарю не потрібно долати силу скорочення жувальних м’язів, як це робиться під час вправлення вивиху першим способом.

Аспірація

Ще одним ускладненням, яке може виникнути під час видалення зуба, є аспірація.
Аспірація — це потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи під час вдиху. Під час операції з видалення зуба трапляються випадки аспірації зуба, частин зуба, голок, ватних тампонів і борів.

Виникненню аспірації сприяють зниження блювотного рефлексу після анестезії та положення пацієнта в кріслі або на операційному столі з відкинутою назад головою. Стороннє тіло може розташовуватися над голосовими зв’язками, у гортані, трахеї та бронхах.

Клінічна картина аспірації

Клінічні ознаки аспірації: раптовий гавкаючий кашель, виражене утруднення дихання, ціаноз шкіри, губ і слизової оболонки ротової порожнини, рухове збудження та «зникнення» видаленого зуба, його частини або інструмента.

Невідкладна допомога. Пацієнта переводять у положення сидячи з нахиленим уперед і вниз тулубом та просять «відкашлятися». У перервах між нападами кашлю оглядають і пальпують ротоглотку, відтягуючи язик уперед. Якщо в ротоглотці виявлено стороннє тіло, його видаляють пінцетом або пальцем.

Якщо стороннього тіла в ротоглотці не виявлено, а ознаки асфіксії (задухи) посилюються, можна припустити наявність стороннього тіла в гіпофаринксі або гортані. У такій ситуації один із працівників медичного закладу телефоном викликає реанімаційну бригаду та готує все необхідне для трахеотомії. Тим часом лікар садовить пацієнта на табурет і, стоячи позаду нього, обхоплює його грудну клітку руками. Потім різко стискає грудну клітку, піднімаючи пацієнта й таким чином змушуючи його видихнути. Цей прийом штучного дихання повторюють кілька разів. Якщо ці реанімаційні заходи не допомагають, асфіксія посилюється та проводять трахеотомію.

Профілактика аспірації

Профілактика аспірації передбачає такі заходи: обережне використання дрібних інструментів, контроль фіксації голки в шприці та обережна техніка видалення. Якщо зник фрагмент зуба, необхідно оглянути ротову порожнину та, виявивши стороннє тіло, видалити його.
Якщо в ротову порожнину потрапили дрібні інструменти, зуби або їхні фрагменти, потрібно попросити пацієнта нахилитися вперед і виплюнути вміст ротової порожнини в плювальницю, прополоскати рот водою та знову сплюнути.

Дізнайтеся більше про ускладнення під час видалення зуба на вебінарі Видалення зуба: покроковий протокол. Лікування ускладнень .