Ефективність різних методів активації іриганту для очищення анастомозів кореневих каналів

Анотація

Мета

У цьому дослідженні in vitro порівнювали ефективність очищення анастомозів різними методами активації іриганту на різних рівнях: контрольна група — без активації (NA), пасивна ультразвукова іригація (PUI) із застосуванням Irrisafe та звукова активація EDDY.

Методи

Шістдесят мезіальних коренів нижніх молярів з анастомозами фіксували в смолі та розрізали на відстані 2, 4 і 6 мм від верхівки. Потім їх повторно складали та обробляли в мідному кубі. Для застосування методів іригації корені випадковим чином розподілили на 3 групи (n=20): група 1 — NA, група 2 — Irrisafe, група 3 — EDDY. Стереомікроскопічні зображення анастомозів отримували після інструментальної обробки та після активації іриганту. Для розрахунку відсотка чистоти анастомозів використовували програму ImageJ. У кожній групі відсоток чистоти розраховували до та після фінальної іригації, а потім порівнювали за допомогою парних t-тестів. Міжгруповий і внутрішньогруповий аналіз проводили для порівняння різних методів активації на одному й тому самому рівні кореневого каналу (2, 4 і 6 мм) (міжгруповий аналіз) та оцінювання того, чи відрізнялася ефективність очищення кожного методу залежно від рівня кореневого каналу (внутрішньогруповий аналіз), використовуючи однофакторний дисперсійний аналіз і апостеріорні тести (p<0.05).

Результати

Усі три методи іригації значно покращили чистоту анастомозів (p<0.001). Обидва методи активації були значно ефективнішими за контрольну групу на всіх рівнях. Міжгрупове порівняння показало, що EDDY забезпечив найкращу загальну чистоту анастомозів. Різниця між EDDY та Irrisafe була статистично значущою на користь EDDY на рівні 2 мм і незначущою на рівнях 4 і 6 мм. Внутрішньогрупове порівняння показало, що покращення чистоти анастомозів (i2-i1) у групі іригації голкою без активації (NA) було значно більшим на апікальному рівні 2 мм, ніж на рівнях 4 і 6 мм. Водночас різниця в покращенні чистоти анастомозів (i2-i1) між рівнями в групах Irrisafe та EDDY була незначущою.

Висновки

Активація іриганту покращує чистоту анастомозів. EDDY виявився найефективнішим для очищення анастомозів, розташованих у критичній апікальній частині кореневого каналу. Клінічне значення Очищення та дезінфекція системи кореневих каналів із подальшою апікальною та коронковою герметизацією є запорукою загоєння або профілактики апікального періодонтиту. Залишки дебрису та мікроорганізмів, що зберігаються в анастомозах (перешийках) або інших нерівностях кореневого каналу, можуть призвести до персистентного апікального періодонтиту. Належна іригація та активація мають важливе значення для очищення анастомозів кореневого каналу.

Вступ

Кінцева мета ендодонтичного лікування — запобігти апікальному періодонтиту або забезпечити загоєння вже наявного апікального періодонтиту, максимально звільнивши систему кореневих каналів від мікроорганізмів. Цього досягають дезінфекцією всієї системи кореневих каналів шляхом ретельного формування та іригації.

Найчастіше клініцисти мають справу з вузькими викривленими коренями, у яких є більше ніж один канал; такі канали зазвичай з’єднані фінами або анастомозами. Анастомоз, який також називають перешийком, — це вузький простір між двома кореневими каналами, у якому можуть затримуватися мікроорганізми та дентинний дебрис, що ущільнюється під час інструментальної обробки. Клінічні спостереження показали, що персистентний апікальний періодонтит найчастіше виникає в молярах, які мають відносно складну анатомію, зокрема перешийки, фіни та латеральні канали, що можуть перешкоджати ефективному очищенню та тривимірній дезінфекції всієї системи кореневих каналів.

Гіпохлорит натрію (NaOCl) — найчастіше використовуваний іригаційний розчин. Він має виражену антимікробну дію та здатність розчиняти органічні тканини. Пасивну ультразвукову іригацію (PUI) рекомендовано для активації NaOCl, щоб покращити здатність розчину очищати анатомічно складні ділянки завдяки кавітації та акустичному потоку. Іншим популярним методом є активація іриганту звуковою енергією. Наконечник EDDY (VDW GmbH, Munich, Germany), виготовлений із гнучкого поліаміду, є одним із систем звукової активації. За даними виробника, він забезпечує ефективне очищення кореневого каналу без недоліків систем ультразвукової активації, зокрема зниження ефективності при контакті зі стінками дентину або навіть утворення нерівностей у цих стінках.

Анастомоз — це обмежена ділянка, у якій зберігаються залишки тканини пульпи, бактеріальна біоплівка та інфікований дебрис інструментальної обробки, особливо в інфікованих некротизованих кореневих каналах. Тому її необхідно очищати та дезінфікувати для досягнення сприятливого результату. Загальновизнано, що інструменти не можуть торкнутися анастомозу, а іриганту дуже важко досягти цієї ділянки. Тому в багатьох дослідженнях вивчали ефективність різних методів іригації для очищення анастомозів кореневого каналу, однак конкретного методу, який повністю усуває дебрис із цих ділянок, не визначено. Анастомоз кореневого каналу може розташовуватися на будь-якому рівні — від апікального до коронкового — уздовж з’єднання двох кореневих каналів; найчастіше він трапляється на відстані 2 мм і 4–6 мм від апікального отвору.

Потік іриганту та подальше очищення основного кореневого каналу на різних рівнях зменшуються в напрямку від коронкової до апікальної частини. Так само очищення анастомозів кореневого каналу на різних рівнях відрізняється залежно від методу іригації. Ефективність EDDY порівняно з іншими методами активації для очищення анастомозів на різних рівнях раніше не досліджували. Тому метою цього дослідження було порівняти методи активації іриганту щодо видалення дебрису з ділянки анастомозу, розташованої на різних рівнях.

Нульова гіпотеза цього дослідження полягає в тому, що чистота анастомозів на різних рівнях не має статистично значущих відмінностей між пасивною ультразвуковою іригацією (PUI) із застосуванням Irrisafe (Satelec, Acteon, France), звуковою активацією EDDY та контрольною групою іригації голкою без активації (NA).

Методологія

Дизайн дослідження

Усі процедури проводили відповідно до чинних рекомендацій, нормативних вимог і етичних стандартів комітету з питань досліджень стоматологічного факультету Університету Суецького каналу (номер схвалення дослідження: 137/2018.)

Це було сліпе дослідження, проведене на 60 видалених перших нижніх молярах людини, видалених з приводу захворювання пародонта. Видалені зуби збирали в амбулаторних клініках після отримання згоди пацієнта. Розмір вибірки розрахували за допомогою програмного забезпечення G*Power версії 3.1.9.2 за рівня значущості p<0.05. Мінімальний загальний розмір вибірки 49 зразків був достатнім для виявлення розміру ефекту 0.40, статистичної потужності (1-β) 80% за рівня значущості p<0.05 та часткового ета-квадрата 0.14.

Зуби промивали проточною водою, потім за допомогою ультразвукового скейлера видаляли зубний камінь і залишки м’яких тканин із поверхні кореня. Після цього їх занурювали в 5.25% NaOCl (Clorox, Egyptian Company for household cleaners, Cairo, Egypt) на 10 хв для дезінфекції, а потім зберігали в дистильованій воді за кімнатної температури до початку дослідження. Експериментальну установку створили за методикою, описаною Klyn et al., використавши мідний куб на основі моделі Bramante з додаванням компонента для стискання. Вона складалася з точно припасованих деталей, які точно збирали за допомогою мідних гвинтів. Затягування гвинтів забезпечувало необхідну точність і силу стискання для повторного позиціонування частин зуба, усунення проміжку завширшки 0.3 mm між ними та запобігання їхньому зміщенню під час інструментальної обробки. За допомогою куба зуб можна було розрізати, а потім знову скласти, відтворивши цілісну систему кореневих каналів, і знову розібрати для оцінювання. Це дало змогу використовувати розрізані корені як власний контроль під час порівняння чистоти анастомозів до та після лікування. Довжину коренів вимірювали під стоматологічним операційним мікроскопом (DOM) (Labomed; Labo America, Fremont, CA); корені завдовжки менш ніж 12 mm виключали. Зуби декоронували, а дистальні корені видаляли. Корені, початковий розмір файла для яких перевищував #15, виключали, щоб усунути значну різницю в розмірах коренів між зразками.

Усі корені розрізали алмазним диском (Isomet 4000 linear precision saw, Buehler, Lake Bluff, IL, USA), щоб стандартизувати їхню довжину до 12 mm і виключити довжину кореневого каналу як змінну, що впливає на ефективність очищення між групами.

Корені сканували за допомогою конусно-променевого комп’ютерного томографа (CBCT) Scanora 3Dx (Kavo Dental, Germany) з такими параметрами експозиції: 90 kVp і 4 mA. Виявляли наявність перешийка типу V (повного анастомозу між обома каналами) на відстані 2, 4 і 6 mm від верхівки; зразки з частковим з’єднанням або без анастомозу замінювали. Також CBCT використовували для виключення зубів із внутрішньою або зовнішньою резорбцією кореня, кальцифікованими кореневими каналами та відкритими верхівками коренів, а також для вимірювання кутів викривлення коренів за методикою Schneider. Зуби з кутами понад 20 градусів, внутрішньою резорбцією або кальцифікацією замінювали.

Підготовка зразків

Файл K #10 (Dentsply-Maillefer, Ballaigues, Switzerland) вводили в кореневі канали до його появи під DOM в апікальному отворі, щоб переконатися в прохідності каналу. Визначали довжину, віднімали 1 mm і таким чином встановлювали робочу довжину (WL). Створювали гліде-пас. Коронкові отвори герметизували ватною кулькою та склоіономерним цементом, а апікальні отвори — подвійним шаром лаку для нігтів, щоб запобігти їхній закупорці епоксидною смолою. Корені розрізали на відстані 2, 4 і 6 mm від верхівки — через вищу поширеність анастомозів на цих рівнях — за допомогою низькошвидкісної пилки Isomet із алмазним диском завтовшки 0.3 mm. Диск зрошували рідиною IsocutPlus Fluid (Buehler, Lake Bluff, IL, USA) і водою відповідно до рекомендацій виробника. Отримані фрагменти поміщали в ультразвукову ванну з дистильованою водою на 7 хв, щоб видалити дебрис, утворений під час розрізання. Зображення зразків до інструментальної обробки (I0) отримували за допомогою цифрової камери, приєднаної до стереомікроскопа (Carl Zeiss Stemi-2000, ZEISS, Germany), за збільшення 30×. Потім фрагменти знову складали в металевому кубі та щільно затягували всі зовнішні шестигранні болти. Для інструментальної обробки всіх кореневих каналів до розміру 35/0.04 використовували ротаційні файли Hyflex CM (Coltène/Whaledent AG, Switzerland). У кожному каналі використовували загальний об’єм 5 mL 5.25% NaOCl, який подавали голкою з боковим отвором 30 G по 1 mL після кожного файла. Після завершення інструментальної обробки фрагменти роз’єднували та отримували зображення (I1).

Розподіл зразків на групи

Фрагменти знову складали та розподіляли на 3 групи відповідно до методу активації. Зразки розподіляли між групами порівну, не розкриваючи їхнього розподілу.

Група 1 (NA)

У кожен кореневий канал вводили 1 mL 5.25% NaOCl, залишали голку на відстані 1 mm від WL у кожному каналі та не активували розчин упродовж 30 s.

Група 2 (Irrisafe)

У кожен кореневий канал вводили 1 mL 5.25% NaOCl, а наконечник Irrisafe (розміром 20/0.00, конусністю 0 і завдовжки 21 mm (IRR20)) вводили на відстань 1 mm від робочої довжини й активували впродовж 30 s за середньої потужності за допомогою NSK Varios 370.

Група 3 (EDDY)

У кожен кореневий канал вводили 1 mL 5.25% NaOCl на 30 s, а наконечник EDDY розміром (25/0.04) приєднували до повітряного скейлера (AS2000, NSK, Nakanishi, Tochigi-ken, Japan), вводили на відстань 1 mm від робочої довжини та активували іригант упродовж 30 s, переміщуючи наконечник угору й униз на 2 mm у кожному кореневому каналі.

У всіх групах іригацію проводили голкою з боковим отвором 30 G (Steri irrigation tips 30 G, DiaDent Group International, Canada). Усі зразки промивали наприкінці 2 mL фізіологічного розчину (по 1 mL у кожен кореневий канал). Потім канали висушували паперовими штифтами (Coltène/Whaledent AG, Switzerland). Після фінальної іригації отримували зображення після активації (I2). Зображення (I1, I2) аналізували наосліп за допомогою програмного забезпечення ImageJ (National Institutes of Health, v1.51), щоб розрахувати площу анастомозу, заповнену дебрисом, до та після фінальної іригації. Окреслювали контури анастомозів і ділянок, заповнених дебрисом. Потім чисту ділянку без дебрису розраховували, віднімаючи площу дебрису від загальної площі. Відсоток чистоти анастомозу розраховували за такою формулою:

Щоб оцінити покращення чистоти анастомозів після активації, різницю у відсотку чистоти до та після активації розраховували за таким рівнянням:

𝐑𝐢𝐳𝐧𝐲𝐜𝐢𝐚 𝐜𝐡𝐲𝐬𝐭𝐨𝐭𝐲 (𝐂𝐃) = Відсоток чистоти після активації (i2)− Відсоток чистоти після інструментальної обробки (i1)

Загальну чистоту перешийків кожного кореня розраховували як середнє значення на трьох рівнях (2, 4 і 6).

Статистичний аналіз

Статистичний аналіз проводили за допомогою комп’ютерного програмного забезпечення SPSS для Mac OS версії 26.0 (Statistical package for social Science, Armonk, NY, IBM Corp) за рівня значущості 0.05. Згідно з тестом нормальності Шапіро—Вілка дані були параметричними (p>0.05). Для оцінювання CD до та після активації в межах однієї групи на рівні 0.05 застосовували параметричний парний t-тест із подальшим двобічним тестом значущості. Для порівняння різних методів активації (NA, PUI, EDDY) і різних рівнів (2, 4 і 6 mm) застосовували однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA). Для подальшого порівняння груп і рівнів використовували апостеріорні тести, зокрема критерій множинного порівняння Дункана (DMRT).

Результати

Внутрішньогрупове порівняння

Порівняння середнього відсотка чистоти перешийків до та після застосування різних методів активації (порівняння в межах однієї групи): внутрішньогрупове порівняння показало, що середній відсоток чистоти перешийків значно змінився від i1 (після хіміко-механічної підготовки) до i2 (після фінальної іригації) на всіх вимірюваних рівнях (2 mm, 4 mm і 6 mm) і загалом. Загальна чистота перешийків (%) значно змінилася (sign.<0.001*) — з 54.72 до 60.15 у групі фінальної іригації голкою без активації (NA), з 53.95 до 79.42 у групі Irrisafe та з 42.22 до 76.53 у групі EDDY, згідно з результатами парного t-тесту (таблиця 1).

Таблиця 1 Порівняння середнього % чистоти анастомозів до (i1) та після (i2) застосування різних методів активації

Порівняння середнього % чистоти перешийків на різних рівнях (порівняння в межах однієї групи): внутрішньогрупове порівняння показало, що покращення чистоти анастомозів (i2-i1) у групі іригації голкою без активації (NA) було значно більшим на апікальному рівні 2 mm, ніж на рівнях 4 і 6 mm. Різниця в покращенні чистоти в групах Irrisafe та EDDY між трьома рівнями була незначущою. (Таблиця 1, рис. 5).

Міжгрупове порівняння

Міжгрупове порівняння показало, що EDDY та Irrisafe були значно ефективнішими за контрольну групу на всіх рівнях, а різниця між EDDY та Irrisafe була значущою на рівні 2 mm і незначущою на рівнях 4 і 6 mm (таблиця 2, рис. 1, 2, 3, 4 і 5).

Таблиця 2 Описова статистика різниці в чистоті анастомозів (відсоток чистоти після фінальної іригації та активації – відсоток чистоти після інструментальної обробки) для порівняння різних методів активації на різних рівнях (2 mm, 4 mm і 6 mm) та загалом (середнє значення для 3 рівнів). Дані наведено як середнє значення±SE (стандартна похибка). Відмінності оцінювали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA та апостеріорних тестів Дункана за p<0.05

Обговорення

Основна мета ендодонтичного лікування — дезінфекція системи кореневих каналів із подальшою належною коронковою та апікальною герметизацією, тоді як формування каналів потрібне для видалення інфікованого дентину та створення простору для проникнення іриганту й подальшої обтурації. Іригація під час формування не видаляє половини дебрису, що накопичується впродовж інструментальної обробки, особливо в апікальній третині. Тому для підвищення ефективності та дифузійної здатності іригаційних розчинів рекомендовано різні методи активації.

Мідний куб дав змогу досліджувати поперечні зрізи кореня на різних етапах підготовки та іригації кореневого каналу, тож кожен зуб слугував власним контролем для точного аналізу зміни чистоти анастомозів. Хоча метод із мідним кубом і розрізанням є застарілим і потребує багатьох етапів, він дає змогу оцінювати дебрис м’яких і твердих тканин, тоді як у раніше опублікованих дослідженнях із мікрокомп’ютерною томографією (micro-CT) вимірювали лише дебрис твердих тканин.

Основною метою цього дослідження було порівняти власне ефективність очищення різних методів активації іригації. Тому було обрано простий протокол іригації лише з NaOCl, щоб усунути додатковий вплив будь-яких хелатувальних засобів, як це обґрунтовано в кількох попередніх дослідженнях, у яких зосереджувалися виключно на відмінностях між методами активації іригації з використанням лише NaOCl. Крім того, активація EDTA може негативно впливати на мікротвердість дентину та спричиняти ерозію дентину кореневого каналу.

Зуби декоронували, щоб стандартизувати довжину коренів. Це можна вважати технічним обмеженням дослідження, оскільки такий підхід полегшує доступ до кореневих каналів,

а резервуара іригаційного розчину в коронковій частині немає. У попередніх дослідженнях поширеності перешийків кореневих каналів із застосуванням різних методик

було виявлено їхню високу поширеність у мезіобукальних коренях верхніх молярів і мезіальних коренях нижніх молярів. Тому для цього дослідження обрали мезіальні корені перших нижніх молярів, оскільки в них анастомози трапляються найчастіше, особливо в апікальних 6 mm. Під час інструментальної обробки в анастомозах накопичується дебрис тканин, що створює значні труднощі для належного очищення та дезінфекції, які, своєю чергою, впливають на результат лікування кореневого каналу, особливо в інфікованих каналах. Наконечник Irrisafe обрали через його малий розмір (0.2 без конусності), рекомендований для PUI у вузьких каналах, таких як мезіальні канали нижніх молярів, які досліджували в цій роботі. Наконечник EDDY обрали, оскільки він працює на вищій частоті, ніж поширені звукові пристрої, як-от EndoActivator. Вища частота забезпечує йому потужніший ефект очищення порівняно з EndoActivator.

Зразки аналізували під стереомікроскопом за збільшення 30×, оскільки це давало змогу чітко візуалізувати обидва кореневі канали та анастомози в одному кадрі, на відміну від інших досліджень, у яких застосовували сканувальний електронний мікроскоп, що давав змогу сканувати лише обмежені ділянки зрізу.

Усі методи фінальної іригації, застосовані в цьому дослідженні, значно покращили чистоту анастомозів. Збільшення об’єму іриганту та його активація покращують чистоту. Однак жоден із методів не зміг повністю очистити систему кореневих каналів від дебрису.

Найменше покращення чистоти анастомозів спостерігалося в контрольній групі (NA) (рис. 1, 2 і 3). Це узгоджується з результатами інших досліджень. На рівні 2 mm EDDY значно покращив очищення порівняно з PUI (рис. 1, 2 і 3). Тому нульову гіпотезу відхилили. Це можна пояснити тим, що найвужча частина кореневого каналу — апікальна, а ефект потоку ультразвукових наконечників значно зменшується при контакті зі стінками кореневого каналу, на відміну від звукових наконечників, які не втрачають ефективності при контакті зі стінками каналу, що робить їх ефективнішими для очищення вузького рівня 2 mm. Інше пояснення полягає в тому, що м’який полімерний наконечник, гнучкіший за ультразвуковий, забезпечував краще введення, проникнення та активацію іриганту. Крім того, амплітуда переміщення EDDY (350 μm) більша, ніж у PUI (75 μm). Також Swimberghe et al. 2019 пояснили кращу ефективність очищення EDDY тривимірним рухом його наконечника, на відміну від PUI, де коливання та потік рідини відбуваються переважно в одній площині. Ще одна відмінність між EDDY та Irrisafe полягає в русі EDDY вгору й униз, тоді як Irrisafe утримують нерухомо.

Рис. 1 Цифрові зображення зрізів кореня на відстані 2 mm від WL: (A) до інструментальної обробки, (B) після інструментальної обробки, (C) після фінальної іригації з використанням (1) NA, (2) PUI та (3) EDDY. Зверніть увагу: на зображенні (2C) видно нерівності каналу, утворені внаслідок контакту ультразвукового наконечника зі стінками дентину під час активації (стрілка)

Рис. 2 Цифрові зображення зрізів кореня на відстані 4 mm від WL: (A) до інструментальної обробки, (B) після інструментальної обробки, (C) після фінальної іригації з використанням (1) NA, (2) PUI та (3) EDDY

Рис. 3 Цифрові зображення зрізів кореня на відстані 6 mm від WL: (A) до інструментальної обробки, (B) після інструментальної обробки, (C) після фінальної іригації з використанням (1) NA, (2) PUI та (3) EDDY

Натомість в інших дослідженнях не виявили значущої різниці на рівні 2 mm між звуковою активацією та PUI. Варто зазначити, що як пристрій звукової активації в них використовували EndoActivator, який створює коливання з нижчою частотою та, відповідно, має нижчу здатність до перемішування, ніж повітряний скейлер, що приводить у дію наконечник EDDY. Це може пояснити вищу ефективність очищення EDDY у цьому дослідженні. Крім того, у тих дослідженнях апікальне розширення виконували до 40.04, тоді як у цьому дослідженні — до 35.04, щоб провести більш консервативну підготовку без шкоди для біологічних цілей. Крім того, мезіальні кореневі канали нижніх молярів вузькі, тому #35 уже перевищує розмір #30 головного апікального файла, який рекомендовано для досягнення іригантом апікальної третини. Ця різниця в апікальному розширенні могла вплинути на здатність наконечника PUI вільно вібрувати, що могло спричинити такі результати, які не узгоджуються з іншими даними. На рівнях 4 mm і 6 mm різниця між EDDY та PUI була незначущою. Це можна пояснити більшим діаметром каналу на цих рівнях, який забезпечував менше обмежень для вібрації обох наконечників. Це узгоджується з раніше опублікованими даними порівняння звукової та ультразвукової активації. Проте Linden et al. повідомили про суперечливі результати, що можна пояснити відмінностями в методології, оскільки вони використовували micro-CT. Також автори зазначили, що дебрис переміщувався з одного каналу в інший, сполучений із ним, що могло вплинути на результати.

Щодо внутрішньогрупового аналізу NA, найбільше значення CD спостерігалося на рівні 2 mm. Це можна пояснити тим, що після очищення та формування каналів саме в цій ділянці залишається найбільше ущільненого дебрису. Тому навіть невелике додавання неактивованого іриганту для фінального промивання забезпечило більше покращення в цій ділянці порівняно з ширшими рівнями 4 mm і 6 mm. PUI на рівні 2 mm був менш ефективним, ніж на рівні 4 mm, але подібним до рівня 6 mm; статистично значущої різниці не виявлено. Це можна пояснити вузькістю цієї ділянки, яка може спричиняти більший контакт файла зі стінкою, ніж у середній частині каналу. У деяких зразках навіть спостерігали ознаки деформації каналу через контакт ультразвукового наконечника зі стінками під час вібрації (рис. 1). Утворення нерівностей унаслідок контакту зі стінкою підтверджено іншими дослідженнями. У групі EDDY значущої різниці між рівнями не було. Це можна пояснити тим, що на всій довжині наконечника звукова енергія створює лише один вузол і одну пучність. Тому контакт зі стінками дентину мало впливає на амплітуду наконечника і, відповідно, на його рух. Важливо зазначити, що в цьому дослідженні 1 mL іриганту активували впродовж 30 s, щоб вивчити виключний вплив методу активації. Збільшення об’єму іриганту, часу активації, застосування хелатувального засобу та збільшення розміру фінального апікального розширення є обмеженнями цього дослідження, які можуть по-різному впливати на загальну чистоту анастомозів.

Рис. 4 Стовпчикова діаграма порівняння середнього % різниці в чистоті анастомозів (чистота після інструментальної обробки — після активації): A — між групами, B — між рівнями кореневого каналу (різні літери позначають статистично значущу різницю)

Рис. 5 Стовпчикова діаграма порівняння середнього % різниці в чистоті анастомозів між рівнями (різні літери позначають статистично значущу різницю)s

Висновки

З урахуванням обмежень цього дослідження ми дійшли висновку, що після підготовки кореневого каналу необхідний етап фінальної іригації для покращення чистоти анастомозів. Звукова активація EDDY забезпечила найбільше покращення чистоти анастомозів у найбільш апікальній частині.

Автори

O. K. Montaser, D. M. Fayyad and N. Abdelsalam

Література

1. Nair PNR. On the causes of persistent apical periodontitis: a review. Int Endod J. 2006;39:249–81.

2. Thomas AR, Velmurugan N, Smita S, Jothilatha S. Comparative Evaluation of Canal Isthmus Debridement Efficacy of Modified EndoVac Technique with Different Irrigation Systems. J Endod. 2014;40:1676–80.

3. Kabak Y, Abbott PV. Prevalence of apical periodontitis and the quality of endodontic treatment in an adult Belarusian population. Int Endod J. 2005;38:238–45.

4. Kirkevang L-L, Væth M, Hörsted-Bindslev P, et al. Risk factors for developing apical periodontitis in a general population. Int Endod J. 2007;40:290–9.

5. van der Sluis LWM, Vogels MPJM, Verhaagen B, et al. Study on the Influence of Refreshment/Activation Cycles and Irrigants on Mechanical Cleaning Efficiency During Ultrasonic Activation of the Irrigant. J Endod. 2010;36:737–40.

6. Plotino G, Grande NM, Mercade M, et al. Efficacy of sonic and ultrasonic irrigation devices in the removal of debris from canal irregularities in artificial root canals. J Appl Oral Sci. 2019;27:e20180045.

7. Siqueira Junior JF, Rôças IDN, Marceliano-Alves MF, et al. Unprepared root canal surface areas: causes, clinical implications, and therapeutic strategies. Braz Oral Res. 2018;32:e65.

8. Susin L, Liu Y, Yoon JC, et al. Canal and isthmus debridement efficacies of two irrigant agitation techniques in a closed system: Isthmus debridement in a closed canal system. Int Endod J. 2010;43:1077–90.

9. Fan B, Pan Y, Gao Y, et al. Three-dimensional Morphologic Analysis of Isthmuses in the Mesial Roots of Mandibular Molars. J Endod. 2010;36:1866–9.

10. Gu L-S, Ling J-Q, Huang X-Y, et al. A micro-computed tomographic study of the isthmus in the root canal system of mandibular first molar. Zhonghua Kou Qiang Yi Xue Za Zhi. 2009;44:11–4

11. Urban K, Donnermeyer D, Schäfer E, Bürklein S. Canal cleanliness using different irrigation activation systems: a SEM evaluation. Clin Oral Investig. 2017;21:2681–7.

12. Bramante CM, Berbert A, Borges RP. A methodology for evaluation of root canal instrumentation. J Endod. 1987;13:243–5.

13. Schneider SW. A comparison of canal preparations in straight and curved root canals. Oral Surg Oral Med Oral Pathol. 1971;32:271–5.

14. Passalidou S, Calberson F, De Bruyne M, et al. Debris Removal from the Mesial Root Canal System of Mandibular Molars with Laser-activated Irrigation. J Endod. 2018;44:1697–701.

15. Paqué F, Boessler C, Zehnder M. Accumulated hard tissue debris levels in mesial roots of mandibular molars after sequential irrigation steps: Debris reduction. Int Endod J. 2011;44:148–53.

16. Weiger R. Root canal irrigation: how much activation is necessary? Dtsch Zahnärztl Z Int. 2021;3:64–70.

17. Klyn SL, Kirkpatrick TC, Rutledge RE. In Vitro Comparisons of Debris Removal of the EndoActivatorTM System, the F FileTM, Ultrasonic Irrigation, and NaOCl Irrigation Alone after Hand-rotary Instrumentation in Human Mandibular Molars. J Endod. 2010;36:1367–71.

18. Duque JA, Duarte MAH, Canali LCF, et al. Comparative Effectiveness of New Mechanical Irrigant Agitating Devices for Debris Removal from the Canal and Isthmus of Mesial Roots of Mandibular Molars. J Endod. 2017;43:326–31.

19. Rödig T, Koberg C, Baxter S, et al. Micro-CT evaluation of sonically and ultrasonically activated irrigation on the removal of hard-tissue debris from isthmus-containing mesial root canal systems of mandibular molars. Int Endod J. 2019;52:1173–81. https://doi.org/10.1111/iej.13100.

20. Schäfer E, Vlassis M. Comparative investigation of two rotary nickeltitanium instruments: ProTaper versus RaCe. Part 2. Cleaning effectiveness and shaping ability in severely curved root canals of extracted teeth. Int Endod J. 2004;37:239–48.

21. Bürklein S, Schäfer E. The influence of various automated devices on the shaping ability of Mtwo rotary nickel-titanium instruments. Int Endod J. 2006;39:945–51.