Ускладнення під час видалення зуба: перелом щелепи, вивих і аспірація

У попередніх статтях про ускладнення, що виникають під час і після видалення зубів, ми з’ясували, що стоматологи досить часто стикаються з різними проблемами під час операцій видалення. У цій статті ми розглянемо такі ускладнення під час видалення зуба, як перелом альвеолярного відростка щелепи, вивих і перелом нижньої щелепи та аспірація.

Перелом альвеолярного відростка під час видалення зуба

Перелом альвеолярного відростка щелепи може статися як з вини лікаря (груба робота, порушення техніки видалення), так і внаслідок патологічного процесу (зрощення зуба зі стінкою альвеоли).

Види переломів альвеолярного відростка

Види переломів альвеолярної частини щелепи:

• перелом у межах альвеоли зуба, що видаляють;

• перелом у межах періодонта кількох зубів;

• перелом альвеолярного відростка, що виходить за межі зубного ряду (перелом горба верхньої щелепи).

Причини та фактори ризику перелому альвеолярного відростка

1. Стискання кістки під час фіксації щипців.

2. Надмірно активне вивихування, що призводить до згинання та перелому стінки альвеоли.

3. Патологічні процеси, що призводять до зниження міцності кістки (кісти, пухлини, остеомієліт).

4. Остеоїдний тип з’єднання.

Симптоми та діагностика перелому альвеолярного відростка

Діагностика перелому альвеолярного відростка щелепи ґрунтується на характері скарг, анамнезі, огляді та рентгенологічному дослідженні.
Іноді під час перелому можна почути характерний звук — тріск.
Якщо перелом альвеолярного відростка верхньої щелепи відбувається разом із горбом, може виникнути досить сильна кровотеча з венозного сплетення.

Симптоми:

• поява пінистої крові в рані;

• проходження струменя повітря в ротову порожнину під час підвищення тиску в порожнині носа (ороназальна проба);

• поява крові з носового ходу на ураженому боці.

Лікування перелому альвеолярного відростка

Якщо уламок альвеолярного відростка зберігає зв’язок із м’якими тканинами, його фіксують металевою шиною. В іншому разі уламок видаляють, а гострі краї згладжують. Після цього в альвеолу можна ввести остеотропний біологічний препарат, а краї ясен зблизити швами.

Перелом нижньої щелепи під час видалення зуба

Перелом нижньої щелепи найчастіше виникає під час видалення молярів елеватором або долотом. Використання долота й молотка для «вибивання» зуба або кореня, яке раніше рекомендували, створює реальну небезпеку такого ускладнення. Тому для видалення зубів не слід використовувати долото. Менш травматично та ефективніше використовувати для цього електричний дриль з обертовими ріжучими інструментами (борами, фрезами).

Фактори ризику перелому нижньої щелепи під час видалення зуба

Перелом можна вважати патологічним, якщо з анамнезу відомо про наявність запального захворювання — кіст, пухлин, ретенції зуба, остеомієліту. Такі патологічні стани призводять до зниження міцності, що, своєю чергою, є фактором ризику перелому.

Якщо під час видалення зуба стався патологічний перелом, необхідно провести транспортну іммобілізацію нижньої щелепи підборідно-тім’яною пов’язкою та направити пацієнта до щелепно-лицевого стаціонару.

Симптоми перелому щелепи після видалення зуба

Перелом щелепи, що стався під час видалення зуба, не завжди вдається розпізнати одразу. Після операції пацієнт може скаржитися на біль у щелепі, утруднене відкривання рота та жування. Ретельний клінічний огляд і рентгенологічне дослідження дають змогу виявити перелом.

Вивих нижньої щелепи під час видалення зуба

Якщо під час анестезії та видалення зуба рот широко відкритий, може статися вивих нижньої щелепи. Це ускладнення частіше виникає у пацієнтів зі звичним вивихом. Розвитку вивиху може сприяти розслаблення жувальних м’язів під дією провідникової анестезії.

Клінічні ознаки та діагностика вивиху нижньої щелепи

Клінічна картина та діагностика вивиху нижньої щелепи ґрунтуються на скаргах пацієнта та клінічному огляді. Основна скарга — біль у привушній ділянці та неможливість зімкнути зуби. У пацієнтів зі звичним вивихом біль може бути помірним, як і в пацієнтів, яким проводили провідникову анестезію

Клінічні прояви: пацієнт не може закрити рот; у разі однобічного вивиху щелепа зміщена в здоровий бік; у разі двобічного вивиху вона зміщена вперед.

Для вивиху характерний симптом пружної рухомості. Лікар, охопивши нижню щелепу з обох боків вказівними та великими пальцями, намагається встановити її в положення центральної оклюзії. Певною мірою це вдається, але щойно лікар перестає утримувати нижню щелепу, вона повертається у вихідне положення.

Вивих скронево-нижньощелепного суглоба: а — передній, б — задній

Вправлення та ведення пацієнта з вивихом нижньої щелепи

Завершуємо видалення зуба, а потім лікуємо вивих нижньої щелепи.

Перший спосіб . Крісло опускають, його спинку встановлюють вертикально. Пацієнт спирається потилицею на підголівник і фіксує руки на підлокітниках. Лікар стоїть перед пацієнтом, обгортає великі пальці правої та лівої рук марлевими серветками або рушником. Потім він охоплює нижню щелепу обома руками так, щоб великі пальці спиралися на жувальну поверхню молярів, а решта пальців охоплювали нижній край щелепи. Після цього лікар сильно натискає великими пальцями на моляри, зміщуючи нижню щелепу вниз. Не припиняючи тиснути на нижню щелепу вниз, лікар зміщує її назад. Про вправлення вивиху свідчать клацання та зникнення симптому пружної фіксації. Попередивши пацієнта про можливість повторного вивиху під час широкого відкривання рота, лікар накладає йому підборідно-тім’яну пов’язку, щоб обмежити відкривання рота. Пов’язку рекомендують носити протягом 5–6 днів.

Другий спосіб . Пацієнта садять у крісло в такому самому положенні. Лікар стоїть перед пацієнтом, вводить вказівні пальці правої та лівої рук у присінок рота й просуває їх уздовж переднього краю гілки якомога вище, до верхівки вінцевого відростка. Потім лікар різко й сильно натискає на передній край вінцевого відростка. Суть методу полягає в тому, що, відчувши біль у ділянці переднього краю вінцевого відростка, пацієнт намагається уникнути його, усуваючи тиск пальців лікаря. Він не може відхилити голову й усе тіло назад, оскільки вони впираються у спинку та підголівник крісла. Тому підсвідомо він намагається змістити нижню щелепу вниз і назад, тобто виконати рух нижньої щелепи, необхідний для вправлення вивиху. У цьому разі лікарю не потрібно долати силу скорочення жувальних м’язів, як це відбувається під час вправлення вивиху першим способом.

Аспірація зуба або стоматологічного інструмента під час видалення

Ще одне ускладнення, яке може виникнути під час видалення зуба, — аспірація.
Аспірація — це потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи під час вдиху. Під час операції з видалення зуба трапляються випадки аспірації зуба, його частин, голок, ватних тампонів і борів.

Виникненню аспірації сприяють зниження блювотного рефлексу після анестезії та положення пацієнта в кріслі або на операційному столі із закинутою назад головою. Стороннє тіло може розташовуватися вище голосових зв’язок, у гортані, трахеї та бронхах.

Клінічні ознаки аспірації

Клінічні ознаки аспірації: раптовий гавкаючий кашель, сильна задишка, ціаноз шкіри, губ і слизової оболонки ротової порожнини, рухове збудження та «зникнення» видаленого зуба, його частини або інструмента.

Невідкладна допомога. Пацієнта переводять у положення сидячи з нахиленим уперед і вниз тулубом та просять «відкашлятися». У перервах між нападами кашлю оглядають і пальпують ротоглотку, відтягуючи язик уперед. Якщо в ротоглотці виявлено стороннє тіло, його видаляють пінцетом або пальцем.

Якщо стороннього тіла в ротоглотці не виявлено, а ознаки асфіксії (задухи) посилюються, можна припустити наявність стороннього тіла в гортаноглотці або гортані. У такій ситуації один із працівників медичного закладу телефоном викликає реанімаційну бригаду та готує все необхідне для трахеотомії. Тим часом лікар саджає пацієнта на табурет, стає за ним і охоплює його грудну клітку руками. Потім він різко стискає грудну клітку, піднімаючи пацієнта, і таким чином спричиняє видих. Він повторює цей прийом штучного дихання кілька разів. Якщо ці реанімаційні заходи не допомагають і асфіксія посилюється, виконують трахеотомію.

Профілактика аспірації під час видалення зуба

Профілактика аспірації передбачає такі заходи: обережне використання дрібних інструментів, перевірка фіксації голки на шприці, обережне виконання техніки видалення. Якщо зникають будь-які фрагменти зуба, необхідно оглянути ротову порожнину і, якщо виявлено стороннє тіло, видалити його.
Якщо дрібні інструменти, зуби або їхні фрагменти потрапили в ротову порожнину, пацієнта слід попросити нахилитися вперед і виплюнути вміст ротової порожнини в плювальницю, прополоскати рот водою та знову сплюнути.

Дізнайтеся більше про ускладнення під час видалення зуба у вебінарі Видалення зуба: покроковий протокол. Лікування ускладнень.