Безопераційна методика корекції сідничної зони

У сучасній косметології існує безліч безопераційних методик, які дають змогу усунути низку косметичних недоліків шкіри та підшкірної клітковини сідниць. Статтю присвячено корекції сідничної зони за допомогою наповнювачів м’яких тканин на основі полімолочної кислоти.

Поліпшення якості шкіри та безопераційне збільшення об’єму в сідничній зоні останнім часом набувають популярності серед наших пацієнтів. Найчастішою причиною звернень пацієнтів стають скарги на знижений тургор у сідничній зоні, в’ялість шкіри, птоз і недостатній об’єм м’яких тканин у верхніх внутрішньому та зовнішньому квадрантах сідничної зони.

Окрім наповнення гіалуроновою кислотою, ниткового ліфтингу та методів армування нитками, на особливу увагу заслуговують наповнювачі м’яких тканин на основі полімолочної кислоти. Такі препарати залежно від об’єму активної речовини іноді називають тканинозаміщувальними.

У нашій статті ми хотіли б розглянути корекцію сідничної зони за допомогою наповнювачів м’яких тканин на основі полімолочної кислоти. У розглянутих клінічних випадках використовували наповнювач для м’яких тканин на основі полімолочної кислоти PowerFill (1000 мг).

Мета використання тканинозаміщувальних методів: досягти збільшення об’єму в зоні впливу шляхом введення препарату на основі полімолочної кислоти, а згодом — вторинного заміщення введеного об’єму власною тканиною без використання постійних або нерезорбованих імплантатів чи наповнювачів, а також вторинного поліпшення та ущільнення шкіри над введеним препаратом.

Матеріали та методи

Було проведено анатомічні дисекції (восьми жіночих тіл). Досліджені тіла належать громадянам Словаччини та Хорватії, мають статус донорів для наукової та освітньої діяльності, дозвіл родичів і особистий дозвіл на проведення наукової роботи, пов’язаної з анатомічними дисекціями, гістологічними дослідженнями, забором біологічних середовищ. Віковий діапазон — від 54 до 83 років. Середній вік — 60 років. Дисекції проводили на базі Анатомічного інституту медичного факультету Університету Коменського м. Братислави (Словаччина) та медичного факультету Університету м. Рієки (Хорватія). Дослідження отримали дозвіл етичного комітету зазначених вище закладів вищої освіти. Усі права на роботу та її результати захищені.

Мета анатомічних досліджень — визначити найоптимальніший шар для введення наповнювачів на основі полімолочної кислоти.

Також за цією методикою, як самостійно, так і в комбінації з іншими процедурами, було проліковано 35 осіб, щоб довести ефективність методу та обґрунтованість вибору певного шару для введення наповнювача.

Анатомія сідничної ділянки

Для розуміння та прогнозування результатів процедур і безпечного їх проведення необхідно розуміти функціональну та пошарову анатомію сідничної ділянки.

Сіднична ділянка (regio glutea) обмежена зверху клубовим гребенем — crista iliatica, знизу — сідничною складкою — sulcus glutaealis, зсередини — крижовою кісткою — sacrum і куприком — coccis (медіальна лінія — міжсіднична борозна, серединний гребінь крижової кістки та куприка), збоку, латерально — лінією, проведеною від передньої верхньої клубової ості — spina iliatica anterior superior до великого вертлюга — trochanter NA. Якщо є дві сідничні складки, межею сідничної ділянки вважають нижню складку.

Оцінити ступінь птозу допоможе аналіз підсідничної складки та ступеня її вираженості.

Для проведення наших процедур необхідно відбирати пацієнтів без надмірної ваги, з початковим ступенем птозу м’яких тканин або в передптозному стані (фото 1).

Фото 1. Шар маніпуляцій

Сідничну зону умовно розділяємо на чотири квадранти (фото 2). Верхні: латеральний і медіальний. Нижні: латеральний і медіальний. Горизонтальна лінія, що розділяє сідничну зону навпіл, — так звана зона сидіння. Над нею, у верхній частині, ми можемо створити або перемістити наявний об’єм, щоб поліпшити контур сідниць і візуально підтягнути тканини догори. Нижні латеральний і медіальний квадранти використовуємо для армування сідниць, а також застосовуємо в цій ділянці інші комбіновані методики й техніки для зменшення об’єму та зміцнення шкіри сідничної зони.

Фото 2. Розмітка сідничної ділянки

Етапи процедури

Перший етап: дезінфекція. Перед початком процедури очищуємо зону імплантації та проводимо попереднє знезараження. Виконуємо дезінфекційну обробку стерильного поля.

Другий етап: знеболення. Застосовуємо ін’єкційну анестезію в місцях введення канюлі. Місця проколів для введення канюлі вибирають відповідно до її довжини.

Третій етап: введення колагенстимулювального препарату на основі полімолочної кислоти для відновлення об’єму.

Препарат PowerFill 1000 у розведенні 24 мл води для ін’єкцій. Загальний об’єм готового препарату, введеного пацієнтці на наведених нижче фото, становив 24 мл, по 12 мл з кожного боку. Для введення препарату використовували канюлю 18 G завдовжки 70 мм. Препарат вводять віялоподібно в різних векторах і шарах підшкірно-жирової клітковини. Уникайте болюсного введення через ризик гіперкорекції та можливого розвитку гранулематозних небажаних явищ. Такі реакції трапляються дуже рідко, але можуть виникнути через неправильне розведення препарату та недотримання техніки введення (передозування в локально обмеженій ділянці). Препарат вводять у глибокий підшкірно-жировий шар на рівні гіподерми.

Рекомендації після процедури

Пацієнту рекомендується протягом 14 днів утриматися від активних занять спортом, навантаження на м’язи в зоні імплантації, відвідування басейну й сауни, прийняття ванн і травмування зони впливу. У разі імплантації препарату в сідничній ділянці перші 4–5 днів після процедури рекомендується спати вночі на животі.

Обробляти проколи шкіри після процедури дезінфекційними засобами на спиртовій основі протягом перших трьох днів після процедури та дотримуватися підвищених гігієнічних вимог. Не мочити місця проколів протягом трьох днів після процедури. Стерильна пов’язка.

Висновки

Результат наповнення помітний не відразу. Щоб побачити ефект, необхідно дочекатися результатів клітинної реакції на введений препарат — стимуляції вироблення власної міжклітинної речовини в тканинах, тобто початку процесу та завершення клітинної реакції: спочатку макрофагальної, а потім фібробластичної. Зазвичай це триває понад один місяць і посилюється до третього місяця після введення препарату (фото 3–6). Мікросфери полімолочної кислоти мають пористу структуру, тому в зоні введення створюється сприятливе середовище для колонізації та подальшої активності фібробластів, які утворюють колонії, виробляють колаген, еластин та інші речовини міжклітинного матриксу. Це, своєю чергою, зміцнює шкіру, ущільнює її та створює додатковий каркас для збільшення маси й об’єму шкіри та підшкірно-жирової клітковини в місці імплантації.

Фото 3–4. Пацієнт до процедури

Фото 5–6. Пацієнт після процедури, через 3 місяці

Метод простий у виконанні, не потребує реабілітації, окрім дотримання гігієнічних запобіжних заходів. Матеріал, що вводиться, повністю біосумісний з організмом людини, не токсичний і не викликає патологічної реакції на введення. Препарат повністю біодеградує в організмі та з часом під впливом клітинних реакцій заміщується тканиною носія, завдяки чому ми можемо класифікувати його як біоімплант. З погляду біосумісності, безпеки та екологічності розпаду й виведення препарат є одним із найбезпечніших медичних матеріалів для введення в організм людини, що не спричиняє побічних явищ. Метод імплантації наповнювача здобув визнання як серед практикуючих лікарів, так і серед пацієнтів.