Ускладнення дентальної імплантації

Дентальна імплантація забезпечує відновлення неперервності зубного ряду, правильне фізіологічне розподілення навантаження на збережені зуби, нормалізацію порушених функцій мовотворення та жування, покращення психологічного стану пацієнта та естетики, відкриває нові горизонти збільшення якості стоматологічної допомоги.

Більше актуальної інформації з даної теми на вебінарі Ускладнення при імплантації та методики їх усунення.

Отримати передбачуваний результат лікування можна лише у випадку ретельного планування, урахування всіх особливостей та механізмів регенерації кістки, за умови спільної роботи команди спеціалістів: пародонтолога, хірурга, ортопеда та зубного техніка.

Малюнок 1. Рентгенологічні ознаки періімплантиту.

На сьогодні випускається величезне різноманіття імплантатів, що відрізняються за конфігурацією та технікою застосування, це узгоджується з мультимодальною концепцією дентальної імплантації.

Свою головну функцію опори ортопедичних конструкцій внутрішньокісткові імплантати здатні нести протягом порядку 30 років, а відомі й більш тривалі випадки.

Але використання імплантату протягом тривалого періоду – це не єдиний критерій ефективності проведеного лікування.

Показники ефективної дентальної імплантації можна виділити наступні:

• збереження клінічної стабільності під дією функціональної
  навантаження (рухливість та запальні явища в прилеглих тканинах відсутні);
• відсутність болючих та будь-яких неприємних відчуттів у пацієнтів;
• ознак резорбції кістки в області імплантату не виявлено;
• кісткова тканина альвеолярного відростка атрофується в області дентального імплантату зі швидкістю, що не перевищує 0,2 мм на рік.

Малюнок 2. Відторгнення імплантату.

Наведені вище показники дозволяють оцінити рівень підготовленості спеціалістів, а також з'ясувати якість самих дентальних імплантатів.

Ускладнення хірургічного етапу дентальної імплантації

Серед найбільш частих біологічних факторів, що сприяють появі ускладнень після хірургічного етапу, варто виділити наступні:

• недостатнє кровопостачання фрагмента кісткової тканини в області імплантату,
•  локальний остеопороз,
• загальні захворювання пацієнта, які своєчасно не були встановлені, що викликають порушення остеогенезу.

Але варто зазначити, що у переважній більшості клінічних ситуацій ускладнення пов'язані з помилками на етапі вибору пацієнта, в процесі планування майбутнього лікування, виконання хірургічного втручання або безпосередньо протезування.

Найчастіші ускладнення, пов'язані з перебігом операції дентальної імплантації:

• перелом напрямного свердла або бору;
• пошкодження нервових волокон;
• опік кістки при проведенні препарування;
• перфорація дна верхньощелепної пазухи, пошкодження слизової оболонки;
• перелом кістки;
• первинна фіксація не була досягнута.

Вищезазначені ускладнення є результатом надмірного за силою механічного впливу, некоректного визначення за ортопантомограмою висоти альвеолярного відростка, неправильної техніки формування ложа.

Рисунок 3. Ознаки періімплантиту.

Поступове накопичення практичного клінічного досвіду дозволить знизити відсоток ускладнень операції дентальної імплантації до 1-2% випадків.

Ускладнення післяопераційного періоду дентальної імплантації

Як правило, ці ускладнення діагностуються протягом найближчих 10 днів. Можна виділити наступні ускладнення післяопераційного періоду:

• кровотечі,
• гематоми,
• больові відчуття,
• розходження швів,
• запальні явища в оточуючих щелепу м'яких тканинах (періостит, абсцес).

Найчастіші причини цих ускладнень можуть бути наступні:

• результат ускладнень, що з'явилися під час безпосередньо операції,
• ігнорування принципів атравматичного лікування,
• недотримання пацієнтом призначень лікаря.

Ускладнення на етапі репаративної регенерації

Можливі наступні ускладнення етапу регенерації кістки:

• мукозит,
• періімплантит,
• відторгнення імплантату.

Періімплантит представляє собою комплекс запальних явищ, які локалізуються в оточуючій тіло імплантату кістковій тканині і супроводжуються руйнуванням кістки і заповненням області дефекту грануляційною тканиною, внаслідок цього викликає рухливість імплантату, а у випадку несвоєчасного лікування – відторгнення.

Можливі причини періімплантиту:

• утворення гематоми над заглушкою внутрішньокісткового компонента імплантату, подальше її загноєння;
• знехтування рекомендаціями атравматичного препарування;
• неякісна ізоляція операційної рани;
• наявність рубцевих змін або мале передсердя ротової порожнини у пацієнта;
• залишення поблизу операційного поля травмуючих і сприяючих ішемічному процесу країв;
• незадовільна гігієна хворого;
• відсутність ретельно налагодженого догляду поблизу ясенної манжетки після встановленого в одноетапній техніці дентального імплантату.

Клініка періімплантиту при використанні одноетапної техніки

Клініка періімплантиту при використанні одноетапної техніки установки характеризується появою болючих відчуттів при натисканні на встановлений імплантат, оточуюча слизова оболонка набрякла, гіперемована, одразу відзначається невелика підвижність імплантату.

Малюнок 4. Початкові прояви резорбції на межі імплантат-кістка.

На рентгенограмі визначається область резорбції кісткової тканини чітко на межі імплантат/кістка, можливо формування кісткової кишені, яка локалізується в області тіла або шийки імплантата.

Принципи лікування передбачають проведення наступних заходів:

• проведення професійної гігієни, очищення виступаючих у порожнину рота конструкційних елементів імплантата скелером для профілактики контамінації (забруднення поверхні дентального імплантата, що створить перешкоду адсорбції біомолекул, подальшої інтеграції імплантата);
• аплікація лимонної кислоти на поверхню імплантата протягом хвилини;
• аплікація на область ясенної манжетки антибактеріального препарату;
• системна антибіотикотерапія, призначення метронідазолу;
• ретельна гігієна порожнини рота, антисептичні полоскання.

У разі невдалого лікування імплантат видаляється, проводиться ревізія кісткової рани (атравматичне вишкрібання грануляцій). Через півроку можливе проведення реімплантації.

Клініка періімплантиту при використанні двоетапної техніки

Періімплантит, що розвинувся після встановлення імплантату у двоетапній техніці, відрізняється низкою особливостей. Через кілька тижнів після проведення операції формується обмежена гіперемія та набряк, може спостерігатися свищовий хід або грануляції в області внутрішньокісткового елемента дентального імплантату, що нагадує клініку обмеженого остеомієліту.

На рентгенограмі виявляється область резорбції, яка поширюється вздовж межі імплантат/кістка, починає формуватися кісткова кишеня.

Мукозит – це комплекс запальних явищ слизової оболонки в області гвинта-заглушки без приєднання резорбції, або слабо виражена крайова резорбція по периферії шийки імплантату.

Найчастіші причини мукозиту:

• проникнення в різьбовий канал крові;
• гвинт-заглушка недостатньо міцно зафіксована у внутрішньокістковому елементі імплантату.

Мукозит можна розглядати як локалізований періімплантит.

Принципи терапії

Лікування передбачає висічення слизової над імплантатом, вилучення заглушки, обробку розчинами антисептиків оперативного поля та різьбового каналу, встановлення формувача ясен. Всі перелічені процедури повторюють алгоритм другого етапу операції.

Малюнок 5. Відторгнення імплантату.

За потреби призначаються протизапальні препарати. Ефективність цих заходів, за умови їх своєчасності, достатньо висока: протягом найближчих кількох днів зникають запальні явища.

Часті ускладнення другого етапу дентальної імплантації:

• викручування внутрішньокісткового фрагмента у комплексі з заглушкою внаслідок відсутності остеоінтеграції,
• проникнення внутрішньокісткового фрагмента всередину верхньощелепної
  пазухи,
• формування над заглушкою кісткової тканини, це ускладнює припасування супраструктур.

Згідно статистичним даним на частку ускладнень дентальної імплантації, зокрема хірургічного її етапу, за умови дотримання атравматичних принципів втручання та використання якісних імплантатів, які відповідають біотехнічним сучасним стандартам, припадає до 12%. Решта 88-99% – це переважно ускладнення на етапі ортопедичного лікування.

Подальше удосконалення методик і протоколів імплантації пов'язане з впровадженням і розвитком тканинної регенерації кістки. Мембранні технології, нові різновиди посадкових матеріалів відкривають нові можливості для дентальної імплантації.

Детальніше про ускладнення пов'язані з м'якотканинною аугментацією на вебінарі Ускладнення одномоментної імплантації.