Клініка патологічної стираємості

Патологічна стираність супроводжується різними порушеннями з боку естетики, функцій зубощелепної системи, а також анатомічними та гістологічними змінами.

Класифікація стираності зубів на основі локалізації на вебінарі Антиейджинг: головні принципи при роботі з патологічною стираністю.

Клініка патологічної стираності різноманітна, визначається наступними факторами:

• реактивність організму,
• вік пацієнта,
• вид прикусу,
• протяжність та локалізація дефектів зубних дуг,
• ступінь тяжкості патологічних порушень.

Незважаючи на різноманіття клінічних проявів прийнято виділяти найбільш типові симптоми даної патології. Перша особливість даної патології – процес стираності тканин зуба не супроводжується їх розм'якшенням.

Малюнок 1. Клінічна картина патологічної стираємості.

Основні характеристики патологічної стираємості:

• зміна первісної анатомії коронок зубів,
• підвищена чутливість дентину,
• зменшення міжальвеолярної висоти,
• зменшення висоти нижньої частини обличчя,
• порушення функцій скронево-нижньощелепного суглоба,
• захворювання пародонту,
• зміна розміру і конфігурації альвеолярних відростків.

Не всі з вищеперелічених симптомів діагностуються у пацієнта. Наявність певних ознак патології визначається видом стираємості, як правило, переважають деякі симптоми.

Класифікація патологічної стираємості

Виділяють різні способи класифікації патологічної стираємості:

Залежно від стадії процесу прийнято виділяти:

• в межах емалі – фізіологічну;
• емаль і верхні шари дентину – перехідну;
• в межах дентину – патологічну.

Малюнок 2. Початкові прояви стирання.

Залежно від ступеня тяжкості процесу:

• I ступінь, характеризується стертістю верхньої третини коронки;
• II ступінь, характеризується стертістю двох третин коронки;
• III ступінь, стирання на висоту всієї коронки.

Залежно від форми:

• горизонтальна, ознаки стирання визначаються переважно на оральних і вестибулярних поверхнях;
• вертикальна, коли стиранню піддаються головним чином ріжучі краї та оклюзійні поверхні;
• змішана.

За рівнем компенсації:

• компенсована, не супроводжується зменшенням розміру нижньої третини обличчя;
• декомпенсована, супроводжується зменшенням розміру нижньої третини обличчя.

За протяжністю:

• локалізована, ознаки стирання визначаються у окремих зубах або групах;
• генералізована.

Клінічні прояви

Ділянки коронки, що піддалися стиранню, мають гладку, наче відполіровану поверхню, їх прийнято називати фацетами. У більш важких випадках по краю фронтальних зубів або на оклюзійних поверхнях жувальних зубів формуються ячейки різноманітних форм, такі елементи ураження називаються узурами. Формування узур пов'язане з нерівномірністю процесу стирання окремих шарів емалі та дентину. Даний процес найчастіше спостерігається при глибокому різцевому перекритті, для якого характерні переважно вертикальні рухи.

Малюнок 3. II ступінь стирання.

Патологічне стирання часто поєднується з некаріозними ураженнями зубів, переважно з клиновидними дефектами та гіпоплазією.

Для стираних зубів характерна відсутність рухливості, стійкість до захворювань пародонту, що обумовлено скороченням плеча важеля в результаті зменшення внеальвеолярної частини.

На рентгенограмі у більшості випадків визначається звичайна будова періодонту, відсутність симптомів резорбції кістки в області стертих зубів, немає ознак розширення періодонтальної щілини. Але на тлі приєднання функціонального перевантаження (втрата зубів, бруксизм, патологія прикусу) з'являються симптоми деструкції кістки, у окремих зубів спостерігається розширення періодонтальної щілини.

Підвищена чутливість тканин зуба до різних подразників – це важливий симптом патологічної стираності. Гіперестезія відзначається не у всіх пацієнтів, вона проявляється в області окремих зубів, рідше всіх.

Генералізована форма стираності супроводжується зниженням міжальвеолярної висоти, також довжини нижньої частини обличчя. Вираженість цих змін визначається глибиною стираності та видом оклюзії, а на тлі дефектів зубних дуг — їх протяжністю та локалізацією.

Патологічна стираність – це хронічний процес, у зв'язку з цим втрата тканин оклюзійної поверхні часто супроводжується реактивними змінами в кістковій структурі альвеолярних відростків — місцевою гіпертрофією. На вираженість останньої впливають індивідуальні особливості пацієнта, але вона тим менша, чим вища швидкість прогресування патологічного процесу. Якщо коронки стерлися протягом відносно короткого проміжку часу, вакантна гіпертрофія буде виражена мінімально. Якщо ознаки гіпертрофії відсутні повністю, зниження міжоклюзійної висоти відповідає величині стирання зубів, це свідчить про декомпенсовану форму стираності. При цій формі частіше спостерігаються ускладнення з боку ВНЧС та жувальної мускулатури. У переважній більшості клінічних ситуацій діагностують форми стираності з вакантною гіпертрофією кісткової тканини альвеолярного відростка, деяким зменшенням висоти нижньої третини обличчя, меншим, ніж втрата міжальвеолярної висоти, це субкомпенсовані форми.

Малюнок 4. III ступінь патологічної стираємості.

Патологічна стираємість генералізованого типу іноді не супроводжується зниженням висоти нижнього відділу обличчя. Найбільш важкий для планування та подальшого лікування варіант генералізованої стираємості – компенсована форма, яка характеризується відсутністю зниження міжальвеолярної висоти. При цьому клінічно коронки зубів бувають стерті більше ніж наполовину, але висота фізіологічного спокою залишається в нормі, становить близько 2 мм. Огляд таких пацієнтів дозволяє побачити різко окреслені альвеолярні відростки, які виділяються при посмішці та розмові.

Клініка захворювання погіршується, якщо генералізована стираність ускладнюється парафункціями м'язів і дефектами зубних дуг. Втрата багатьох пар антагоністичних зубів підвищує функціональне навантаження на збережені зуби, це сприяє прискоренню стирання тканин залишених зубів, призводить до функціонального перевантаження пародонту. Збереження компенсованого стану тканин пародонту можливе за умови:

• інтактних зубних рядів,
• високої реактивності пародонту,
• нормального функціонування жувальної мускулатури.

Зі зниженням толерантності тканин настає декомпенсація, починаються деструктивні процеси.

Зменшення міжальвеолярної висоти, також висоти нижньої частини обличчя часто пов'язане з розвитком парафункцій (бруксизм), зміщенням нижньої щелепи. Змінюється топографічне взаємовідношення структур скронево-нижньощелепного суглоба. Це призводить до значного ускладнення клінічної картини, часто практично неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між окремими компонентами патогенетичного ланцюга (стираність – хвороби пародонту – бруксизм – дисфункція ВНЧС).

Локалізована стираність спостерігається рідко, діагностується на тлі інтактних зубних рядів, або при втраті окремих зубів. Нижній відділ обличчя не змінюється, але при збільшенні стираності деяких груп зубів приєднується гіпертрофія ділянки кістки, де зуби, схильні до стирання, зберігають контакт з антагоністами.

Зустрічається патологічна стираність, викликана шкідливими звичками.

Патологічна стираність на тлі булімії. Кислота зі шлунка впливає на оральну поверхню верхніх фронтальних зубів. Стан тканин зубів нагадує клінічну картину ерозії (щільність тканин не змінена, емаль блискуча, можливе приєднання гіперестезії, забарвлення тканин), відмінність становить поверхня ураження.

Різко знижується електрозвудливість зубів, вона іноді повністю відсутня при патологічній стираності, це вказує на серйозні дегенеративні порушення, некроз пульпи.

Малюнок 5. Патологічна стираність зубів.

Найбільш важке ускладнення генералізованої стираності – це розвиток дисфункції ВНЧС. Але ускладнення це спостерігається лише у деяких пацієнтів з патологічною стираністю, при окремих формах: декомпенсована форма, що поєднується з дефектами зубних дуг і порушеннями прикусу.

Клінічна картина дисфункції ВНЧС залежить від наступних факторів:

• загальні захворювання пацієнта,
• його вік,
• психічний статус,
• наявність порушень оклюзії,
• форми стираності,
• тяжкість патологічної стираності,
• наявність захворювань пародонту.

Основні симптоми: біль у суглобі, при наявності бруксизму біль набуває розлитого характеру, болючі відчуття поширюються також на жувальну мускулатуру.

Безсимптомні оклюзійні порушення при патологічній стираності на вебінарі Реабілітація пацієнтів зі стираністю зубів.