Жувальні м'язи. Анатомія. Діагностичні методи. Патології м'язів.

Максилофаціальний регіон містить дві ключові групи м'язів: жувальні м'язи, які контролюють рухи щелепи, та м'язи обличчя, які сприяють виразам. Жувальні м'язи є необхідними не лише для жування, але й для мовлення, ковтання та навіть співу, формуючи щелепу та череп обличчя.

Жувальні м'язи поділяються на три функціональні категорії:

1. Елеватори нижньої щелепи, включаючи жувальний, скроневий та медіальний крилоподібні м'язи, які закривають щелепу з точністю та силою.
2. Депресори нижньої щелепи, такі як міlohyoid, геніоглос та дігастричні м'язи, які унікально прикріплені до двох рухомих структур — щелепи та під'язикової кістки.
3. Бічні крилоподібні м'язи, які виступають вперед під час двостороннього скорочення та зміщують щелепу вбік при односторонній активації.

Цей складний взаємозв'язок між групами м'язів дозволяє нижній щелепі виконувати складні та скоординовані рухи. Активні скорочення одного набору м'язів компенсуються контрольованим розслабленням їх антагоністів, що забезпечує плавну та точну механіку щелепи, важливу для оральної функції.

Розуміння ролі жувальних м'язів у дисфункціях скронево-нижньощелепного суглоба (ДСНС) є критично важливим для надання ефективних лікувальних заходів. Дисфункція жувальних м'язів є ключовим фактором у болях, пов'язаних з ДСНС, оклюзійними дисбалансами та механікою нижньої щелепи – умовами, з якими ви регулярно стикаєтеся в стоматологічній практиці. Приєднуйтесь до курсу "Дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба та орофаціальний біль: сучасні протоколи лікування" та отримайте розширені знання та методології для вирішення складнощів ДСНС та покращення результатів для пацієнтів.

Жувальний м'яз

Жувальний м'яз є потужною та складною структурою, яка є життєво важливою для жування. Він складається з двох шарів: поверхневого шару з косо орієнтованими волокнами, який прикріплюється до нижнього краю скулової дуги, та глибокого шару з вертикально орієнтованими волокнами, який походить зсередини та інтегрується з фасцією скроневого м'яза. Ці шари вставляються широко, від масетеричної горбистості кута нижньої щелепи до задньої бічної поверхні гілки, простягаючись поблизу другого моляра.

Глибока частина жувального м'яза, іноді називана зигомандібулярним м'язом, походить з внутрішньої поверхні скулової дуги і з'єднується з короноідним відростком. Ця частина може функціонувати як антагоніст до заднього скроневого м'яза, одночасно синергіюючи з латеральним крилоподібним м'язом. Верхні та нижні ділянки жувального м'яза чітко розділені поблизу задньої верхньої секції.

Навколишні м'язи та тканини виконують доповнюючі ролі. Жувальний м'яз частково покритий платизмою та рисоріусом, які сприяють вираженню обличчя. Платизма активується під час сильного стиснення і з'єднується з круговим м'язом рота, тоді як рисоріус реагує на емоції. Крім того, нижня третина жувального м'яза розташована приблизно на 2–3 см спереду від грудинно-ключично-сосцевидного м'яза, який також може скорочуватися під час стиснення. Частина жувального м'яза оточена тканиною слинної залози.

Функціонально жувальний м'яз сприяє сильному закриттю щелепи. Двостороннє скорочення піднімає нижню щелепу, тоді як одностороння активація зміщує її назовні і в бік активної сторони. Жувальний м'яз також допомагає у виступанні нижньої щелепи та стабілізує рухи. Іннервований жувальним гілкою трійчастого нерва (черепний нерв V), він відіграє важливу роль у жуванні та механіці нижньої щелепи.

Темпоральний м'яз

Темпоральний м'яз, структура у формі віяла, походить з темпоральної ямки та лускатої частини скроневої кістки. Його волокна сходяться в міцний сухожилля, яке проходить під виличною дугою, щоб прикріпитися до переднього краю та внутрішньої поверхні короноїдного відростка нижньої щелепи, простягаючись уздовж переднього краю висхідної гілки майже до третього моляра.

Цей м'яз можна поділити на три функціональні області на основі орієнтації волокон. Передні волокна нахиляються вперед, в основному допомагаючи в стисканні, часто працюючи синергічно з жувальним м'язом. Середні волокна проходять вертикально і сприяють підняттю нижньої щелепи, тоді як горизонтально орієнтовані задні волокна відтягують або переміщують виступаючу нижню щелепу назад, діючи як антагоністи жувального м'яза під час таких рухів. Коли всі волокна скорочуються одночасно, вони працюють разом, щоб підняти нижню щелепу, забезпечуючи точну та контрольовану механіку щелепи.

Іннервований тимчасовими гілками mandibular division трійчастого нерва (черепний нерв V), м'яз темпораліс відіграє важливу роль у жуванні та позиціонуванні нижньої щелепи.

Медіальний птеригоподібний м'яз

Медіальний птеригоподібний м'яз походить з медіальної поверхні латеральної птеригоподібної пластинки та птеригоподібної ямки, простягаючись до піднебінної кістки. Його вставка охоплює медіальну поверхню кута нижньої щелепи та рами, досягаючи області навколо нижньощелепного отвору.

Функціонально, медіальний птеригоподібний м'яз відіграє критичну роль у піднятті нижньої щелепи, допомагаючи у виступі та сприяючи латеральному позиціонуванню. Двостороннє скорочення піднімає та виступає нижню щелепу, тоді як одностороння активація зміщує її в бік протилежної сторони, що дозволяє точно виконувати латеральні рухи. Цей м'яз іннервований гілкою mandibular division трійчастого нерва (черепний нерв V), що підкреслює його важливість у координованому жуванні та механіці щелепи.

Завдяки своїй анатомічній структурі та функціональності, медіальний крилоподібний м'яз діє як ключовий стабілізатор і драйвер динаміки нижньої щелепи.

Латеральний крилоподібний м'яз

Латеральний крилоподібний м'яз, з його двома окремими головками, є основоположним для рухів нижньої щелепи, особливо для protrusion і стабілізації скронево-нижньощелепного суглоба (СНС). Нижня головка походить з зовнішньої поверхні латеральної крилоподібної пластини, тоді як верхня головка виникає з великого крила клиноподібної кістки. Обидві головки сходяться в точках вставки на передній частині шийки нижньощелепного кондиля, капсулі СНС та передній частині суглобового диска.

Кожна головка виконує специфічні ролі під час динаміки щелепи. Верхня головка в основному активна під час дій закриття щелепи, таких як жування, стиснення та ковтання. Вона забезпечує правильне вирівнювання та стабілізацію головки кондиля та суглобового диска проти суглобового виступу під час закриття нижньої щелепи. На відміну від цього, нижня головка активується під час відкриття щелепи та protrusion, полегшуючи рух кондиля вниз, вперед і контралатерально. Разом обидві головки дозволяють проекцію, депресію та контралатеральну абдукцію нижньої щелепи, а також сприяють загальній стабілізації суглоба.

Коли обидва латеральні птеригомасечні м'язи скорочуються одночасно, вони обертають головки кондилів і просувають нижню щелепу вперед. Одностороння активація зміщує нижню щелепу вбік. Ця координована діяльність є важливою для точних рухів нижньої щелепи під час жування та мовлення. Латеральний птеригомасечний м'яз іннервується mandibular гілкою трійчастого нерва (черепного нерва V).

Рухи нижньої щелепи залежать від гармонійної взаємодії жувальних м'язів. Поки одна група активно скорочується, її антагоністи розтягуються, забезпечуючи збалансовані та ефективні рухи, необхідні для жування.

Діагностичні методи

Існує кілька діагностичних методів, які використовуються для оцінки жувальних м'язів, кожен з яких надає інформацію про їх функцію та потенційні проблеми. Ці методи допомагають виявити такі стани, як гіпертонія м'язів, гіпотонія, дисфункція або оклюзійні дисбаланси.

Сучасні діагностичні методи, такі як електроміографія (ЕМГ), ультразвукова діагностика та тестування функції м'язів на основі стисненого повітря, пропонують цінну інформацію про стан жувальних м'язів. Ці методи можуть допомогти виявити приховані стани, такі як гіпертонія та гіпотонія, які можуть виникати не лише внаслідок специфічних розладів щелепи, але й внаслідок оклюзійних дисбалансів або дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба. Вивчаючи анатомію жувальних м'язів з точки зору кінематики та динаміки нижньої щелепи, ми можемо виявити порушення, які можуть сприяти патологічним процесам. Це дозволяє своєчасно проводити діагностику, диференційну діагностику та формулювати попередній діагноз.

Пацієнти часто звертаються за лікуванням до стоматологічних клінік зі скаргами, пов'язаними з морфологічними та функціональними змінами жувального апарату. Ці проблеми можуть включати порушення в кінематиці нижньої щелепи, які часто є основними причинами різних розладів скронево-нижньощелепного суглоба та жувальних м'язів. Етіологія та патогенез цих розладів можуть бути під впливом таких факторів, як аномалії артикуляції та оклюзії, патологічні процеси та захворювання інших компонентів жувального апарату, психологічні розлади, ендокринні дисбаланси, метаболічні та інфекційні захворювання, а також травми (наприклад, мікротравми, забої або переломи нижньої щелепи). Важливо зазначити взаємозв'язок цих етіологічних та патогенетичних факторів. Проте єдиний медико-економічний стандарт для амбулаторної допомоги пацієнтам з захворюваннями скронево-нижньощелепного суглоба та жувальних м'язів все ще відсутній, що призводить до обґрунтованих скарг та занепокоєння пацієнтів. Тому оптимізація діагностики та лікування цих станів залишається значною проблемою в стоматологічній практиці.

Недооцінка або нехтування функціональними аспектами жувального апарату — такими як центральні взаємовідносини, оклюзійні взаємодії та індивідуальні динамічні характеристики в складних клінічних випадках, пов'язаних з патологією скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) — може призвести до конфліктних ситуацій та серйозних наслідків для пацієнтів. Це часто проявляється у труднощах адаптації до зубних протезів, які не відповідають стоматологічному статусу пацієнта або функціональним потребам, що в кінцевому підсумку впливає на ефективність лікування.

Діагностичні методи для дисфункції жувальних м'язів: електроміографія та магнітно-резонансна томографія.
 

Електроміографія (ЕМГ)

Електроміографія (ЕМГ) є основою для оцінки нейромоторної активності жувальних м'язів. Аналізуючи біоелектричну активність, вона надає інформацію про координацію м'язів, симетрію та функціональну здатність, що допомагає в діагностиці розладів скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) та пов'язаних дисфункцій.

Процедура та методологія
ЕМГ використовує поверхневі або голкові електроди для вимірювання електричних сигналів під час м'язової активності. Поверхневі чашкові електроди зазвичай розташовуються в моторних точках для оцінки парної м'язової активності з обох сторін, що забезпечує всебічну оцінку функціональної симетрії. Для специфічних цілей, таких як латеральний крилоподібний м'яз, можуть бути віддані переваги голковим електродам для точності, незважаючи на їх обмеження під час динамічних активностей, таких як жування.

Для підвищення діагностичної точності ЕМГ інтегрує функціональні тести, включаючи:

• Тестування центральної оклюзії для вимірювання активності під час закриття щелепи.
• Специфічне жування для оцінки реальної функціональної активності.
• Положення щелепи в стані спокою для виявлення аномального базового м'язового напруження.

Висновки щодо дисфункції
Патологічні зміни, виявлені за допомогою ЕМГ у випадках розладів СНЩС, включають:

• Асиметрія в активності парних м'язів, що вказує на нейром'язковий дисбаланс.
• Змінені співвідношення активності між агоністами та антагоністами м'язів.
• Спонтанна відпочивальна активність, що свідчить про хронічне напруження м'язів.
  Наприклад, пацієнти з дистальною оклюзією можуть демонструвати компенсаторну гіперактивність у супрахіоїдних м'язах, разом зі зниженою активністю в жувальних та скроневих м'язах. Визначення цих патернів допомагає у налаштуванні терапевтичних стратегій.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ)

МРТ є золотим стандартом візуалізації для оцінки структурної та функціональної цілісності жувальних м'язів, зокрема медіальних та латеральних крилоподібних м'язів. Ці м'язи розташовані глибоко і їх важко оцінити за допомогою традиційних методів, що робить МРТ незамінним у діагностиці дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба.

Роль у діагностиці дисфункції СНС
МРТ фіксує детальні структурні та патологічні зміни по всій довжині жувальних м'язів, включаючи:

• Морфологія та розмір: Варіації в розмірах м'язів, пов'язані з оклюзійними та внутрішньосуглобовими аномаліями.
• Локалізація патології: Виявлення гіпоінтенсивних лінійних зон, що корелюють з клінічною дисфункцією.
• Динамічні асоціації: Дослідження показали, що анатомічні варіації латерального крилоподібного м'яза значно впливають на внутрішньосуглобові умови СНС.

Результати МРТ, такі як ті, що на зображеннях з ваговим Т1 (T1WI) та градієнтно-ехо (GRE) послідовностях, корелюють з клінічними симптомами та іншими методами візуалізації, такими як комп'ютерна томографія (КТ) та ультразвукова діагностика. Ці спостереження забезпечують основу для розуміння прогресування захворювання та формулювання прогнозу.

М'язові патології при болю в обличчі: парафункція, бруксизм та м'язово-скелетна дисфункція

Біль у м'язах обличчя представляє собою складну взаємодію патологічної активності м'язів, структурних дисбалансів та психогенних факторів, часто проявляючись у таких станах, як м'язова парафункція, бруксизм та супутні больові синдроми. Розуміння їх етіології, патогенезу та лікування є необхідним для ефективної діагностики та лікування.

1. Парафункція м'язів

Парафункція м'язів відноситься до аномальної, надмірної або звичної м'язової активності, яка не пов'язана з фізіологічною функцією, такою як стиснення або скрегіт зубами без жування. Це може перевантажити жувальні м'язи, що призводить до гіпертонічності та утворення міофасціальних тригерних точок (МТП). Ці локалізовані зони м'язового напруження можуть викликати біль, що іррадіює по обличчю, голові та шиї. Основні симптоми включають:

• Біль у обличчі або щелепі, особливо під час стресу або жування.
• Обмежена рухливість щелепи або відхилення під час відкриття та закриття.
• Пальпована жорсткість м'язів і чутливість.

Парафункціональні поведінки, такі як тривале стиснення зубів під час концентрації або сну, посилюють механічне навантаження на жувальну систему, схиляючи пацієнтів до розладів скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС).

2. Бруксизм

Бруксизм, специфічна форма парафункціональної активності, характеризується мимовільним стисканням або тертям зубів, часто під час сну (бруксизм уві сні) або неспання (бруксизм у стані неспання). Цей стан впливає на стрес, тривогу, спадкові схильності або порушення сну. Його наслідки включають:

• Зношування зубів: Локалізоване або загальне зношування, що впливає на естетику та функцію.
• Гіпертрофія м'язів: Особливо в жувальних і скроневих м'язах, що сприяє болю в обличчі.
• Перевантаження СНЩС: Призводить до запалення, звуків у суглобах або остеоартриту.
• Розвиток МТП: Біль, що іррадіює в сусідні області, включаючи скроні, щоки та щелепу.

Сучасні діагностичні інструменти, такі як електроміографія (ЕМГ) та візуалізація, є життєво важливими для виявлення бруксизму та супутнього м'язового напруження.

3. Больові синдроми в обличчі

Больові синдроми в обличчі часто переплітаються з парафункцією та бруксизмом, ускладнені структурними асиметріями або системними м'язово-скелетними проблемами, такими як сколіоз або скелетні дисбаланси. Патофізіологічні механізми включають:

• Тригери та хронічний біль: Хронічне перевантаження м'язів створює МТП, що призводить до болю в специфічних патернах:
  • Темпоральний біль часто асоціюється з МТП у трапецієподібних, темпоральних та грудинно-ключично-сосцевидних м'язах.
  • Біль у вусі та в області щелепно-лицевого суглоба може бути наслідком дисфункції в крилах та жувальних м'язах.
  • Орбітальний біль може бути пов'язаний з МТП в круговому м'язі ока, трапецієподібних, жувальних та грудинно-ключично-сосцевидних м'язах.
  • Біль у щоках та зубах у верхній та нижній щелепах зазвичай викликаний МТП у жувальних, бічних крилах та трапецієподібних м'язах.
  • Біль у горлі часто пов'язаний з МТП у двочеревцевому, крилах та грудинно-ключично-сосцевидних м'язах.
• Обмежена рухливість: Функціональні обмеження при відкритті щелепи або відхилення через м'язову гіпертонічність або дисфункцію суглоба.
• Неврологічні взаємодії: У важких випадках такі стани, як трійчаста невралгія, можуть загострювати м'язово-скелетний біль.

Стратегії управління

Орофаціальний біль та дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба (ДНЩС) можуть створювати діагностичні та терапевтичні виклики. Опануйте процес розрізнення різних ДНЩС та супутніх станів і досліджуйте стандарти лікування, встановлені такими лідерами, як Джеффрі П. Окесон, Гері Д. Классер та Лоуренс Готтесман на нашому курсі “Американська школа доказового лікування дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба”!

Мультидисциплінарний підхід є вирішальним для управління цими м'язовими патологіями, націлюючись як на полегшення симптомів, так і на усунення основних причин:

1.  Управління болем:

• НПЗП (наприклад, лорноксикам) для зменшення запалення та полегшення болю.
• Ін'єкції тригерних точок з місцевими анестетиками або міорелаксантами.
• Ортопедичні шини для зменшення навантаження на жувальну систему.

2.  Вирішення проблеми парафункції та бруксизму:

• Поведенкові втручання та техніки управління стресом.
• Індивідуальні оральні апарати для захисту зубів та зменшення навантаження на м'язи під час сну.

3.  Фізіотерапія та реабілітація:

• Лазерна терапія в ротовій порожнині для глибокого розслаблення м'язів.
• Ручна терапія, спрямована на латеральний крилоподібний та шийні м'язи.

4.  Психологічна підтримка:

• Антидепресанти або анксиолітики для пацієнтів з хронічним болем та значним емоційним стресом.

5.  Довгострокові профілактичні заходи:

• Ортодонтичні або протезні втручання для корекції оклюзійних дисбалансів.
• Вправи на розслаблення для зменшення м'язового напруження.

М'язова парафункція, бруксизм та м'язово-скелетний біль обличчя - це взаємопов'язані стани, які мають значні наслідки для стоматологічного та загального здоров'я. Їхнє лікування вимагає інтегрованого підходу, що поєднує знеболення, структурну корекцію та модифікацію поведінки. Сучасні діагностичні інструменти та індивідуалізовані плани лікування можуть значно покращити результати, вирішуючи як симптоми, так і основні причини цих складних розладів.

Дисфункція м'язів може суттєво вплинути на результати ортодонтичного лікування, потенційно ускладнюючи виклики лікування та подовжуючи догляд. Приєднавшись до нашого курсу “Техніки м'язово-скелетної фізіотерапії в ортодонтії: доказовий підхід та клінічні протоколи” ви інтегруєте концепції м'язово-скелетної системи у свою практику, запобігатимете парафункції м'язів та вивчите розширені протоколи для діагностики ТМД, СКМД та орофаціального болю.