Етіологія та клініка відкритого прикусу

Відкритий прикус представляє собою одну з різновидів аномалій прикусу, це патологія оклюзії у вертикальній площині, при якій у пацієнта спостерігається вертикальна щілина при змиканні щелеп між зубами.

Клінічні випадки відкритого прикусу розглянуті на вебінарі Відкритий прикус: скелетна та дентоальвеолярні форми.

Розташовується ця щілина переважно у фронтальному відділі, вона може бути симетричною та асиметричною, у випадку локалізації в області жувальних зубів виділяють однобічну та двобічну вертикальні щілини.

Відсутність міжоклюзійного контакту може діагностуватися в області виключно передніх зубів, але іноді патологія має більшу протяжність, у такому випадку відсутність контакту може спостерігатися навіть в області премолярів та деяких молярів. У пацієнта змикання зубних рядів відбувається лише в області останніх зубів.

Малюнок 1. Зовнішній вигляд пацієнта з відкритим прикусом.

Етіологія захворювання

Серед етіологічних факторів відкритого прикусу основне значення належить наступним:

1. Спадковість.
2. Вроджені патологічні стани (пологова травма, аномалії положення плода, захворювання матері).
3. Набута аномалія.

Остання, у свою чергу, обумовлена низкою локальних факторів:

• шкідлива звичка смоктати різні предмети, в тому числі власні пальці, губи, язик;
• закинута голова під час сну;
• раннє видалення тимчасових зубів, звичне положення язика в області дефекту зубної дуги.

Велике значення належить проблемам носового дихання, коли пацієнт змушений перебувати протягом тривалого часу з відкритим ротом, при цьому язик практично завжди займає неправильне положення, розташовуючись між зубами. При хронічних ураженнях глоткових мигдалин язик зміщується вперед, дане положення стає звичним для хворого і розвивається відкритий прикус.

Малюнок 2. Прокладання язика між зубами.

При короткій вуздечці язика рухи його утруднені, що сприяє неправильному розташуванню язика. Патологія мовотворення (викликана аномальною артикуляцією язика) гальмує своєчасне прорізування зубів, створюючи сприятливі умови для формування відкритого прикусу у фронтальному відділі.

Розмір і конфігурація язика на ембріональному етапі розвитку ротової порожнини може закласти основи майбутньої аномалії прикусу – відкритої оклюзії, переважно у зоні жувальних зубів.

Розвиток відкритого прикусу можливий при будь-якому віці пацієнта. Він може діагностуватися на тлі як нейтрального прикусу, так і в сукупності з іншою патологією оклюзії – дистальним або мезіальним прикусами.

Особливості клінічного перебігу

Вираженість клінічних проявів відкритого прикусу залежить від величини щілини у вертикальній площині:

• 1-й ступінь — розмір щілини не перевищує 5 мм,
• 2-й ступінь — величина щілини становить близько 5-9 мм,
• 3-й ступінь — розмір щілини перевищує 9 мм.

При відкритому прикусі спостерігаються наступні морфологічні зміни на рівні щелеп:

• тіло верхньої щелепи повертається уздовж горизонтальної осі вгору та вперед;
• нижня щелепа розвертається тілом вниз та назад.

Малюнок 3. Клініка відкритого прикусу.

Морфологічні порушення на рівні зубних рядів виділяють наступні:

• в області жувальних зубів обох щелеп спостерігається екструзія зубів;
• в області фронтальних зубів обох щелеп відзначається інтрузія;
• супраоклюзія – в області нижніх жувальних зубів;
• інфраоклюзія – в області верхніх жувальних зубів.

При великій вертикальній щілині, що перевищує 8 мм, у пацієнта визначається порушення конфігурації обличчя, нижній відділ превалює над двома іншими, видно виступаючий кінчик язика, скорочується верхня губа. Кут нижньої щелепи складає більше 135°. При зімкнутих губах вираз обличчя дуже напружений.

Якщо відкритий прикус поєднується з іншими видами патологічної оклюзії, додатково відзначаються обличчеві ознаки, характерні для даних аномалій прикусу.

Особливості клініки, характерні для відкритого прикусу:

• вузькі зубні дуги,
• стиснуте, тісне положення фронтальних зубів,
• часто приєднується гіпоплазія емалі.

Функціональні порушення на тлі відкритої оклюзії:

• відкушування їжі утруднене,
• відзначаються проблеми з боку пережовування їжі, ковтання, мовотворення,
• порушено дихання,
• часто приєднується ксеростомія.

Малюнок 4. Діагностика відкритого прикусу.

Діагностика

Постановка діагнозу здійснюється, ґрунтуючись на сукупності наступних діагностичних заходів:

• ретельне клінічне обстеження,
• ортопантомографія щелеп,
• фотометрія обличчя,
• бічна телерентгенограма,
• визначення гнатичної та зубоальвеолярної форми.

Особливості лікування відкритого прикусу

Комплекс заходів, що вживаються при виправленні відкритого прикусу, визначається різновидом даної патології, ступенем вираженості клінічних проявів у конкретного пацієнта, періодом формування та особливостями росту щелеп.

На етапі тимчасового прикусу головне завдання – це позбавити пацієнта від наявних у нього шкідливих звичок, оптимізувати звичне положення язика, налагодити носове дихання, забезпечити змикання губ, нормалізувати ковтання їжі та мовотворення. При необхідності протягом даного періоду здійснюється хірургічна пластика короткої вуздечки язика. Щоб позбавити пацієнта від шкідливих звичок, виготовляються індивідуальні або застосовуються стандартні пластинки. Вестибулярна пластинка з упором для язика допомагає усунути звичку смоктання язика, оптимізує ковтання. На даному етапі також проводиться пришліфовування жувальних зубів.

На етапі змішаного прикусу можуть використовуватися всі вищезазначені лікувальні заходи, які показані під час тимчасового прикусу. Щоб позбавити пацієнта від шкідливої звички смоктати або прокладати язик у дефект зубного ряду, виготовляють на верхню щелепу пластинку, оснащену дротяним упором, який допомагає нормалізувати положення язика.

Протягом даного періоду застосовують апарати, враховуючи головний вид патології у пацієнта (мезіальна або дистальна оклюзія). Язик дистанціюється від зубів завдяки дротяним петлям, розташованим на рівні вертикальної міжрізцевої щілини. Використовувані на даному етапі апарати забезпечують поступове розширення зубних рядів, переважно верхнього, а це найважливіший етап виправлення відкритого прикусу. Зубоальвеолярного витягування досягають за рахунок приєднання гумової тяги.

Лікування на етапі постійного прикусу передбачає комплексний підхід, який передбачає використання протоколів хірургічного та апаратурного методів. За необхідності показано видалення зубів у випадку їхнього скупченого та тісного розташування, виконується компактостеотомія та виготовляються різні апарати, як знімні, так і незнімні. До числа останніх належить мультибондінг-система у сукупності з реверсійними дугами.

У деяких клінічних ситуаціях на етапі постійного прикусу показано застосування протезувального методу, за умови достатнього розміру верхньої губи, нижньощелепних кутів помірної величини та незначного подовження нижньої частини обличчя.

Тривалість лікування відкритої оклюзії визначається періодом формування прикусу, різновидом його, тяжкістю функціональних порушень та можливостями їх корекції, вираженістю морфологічних змін.

Малюнок 5. Виправлення прикусу за допомогою мультибондінг-системи.

У випадку наявності у пацієнта зубоальвеолярної форми даного прикусу, прогноз лікування буде сприятливішим, порівняно з гнатичною. Кінцевий результат лікування визначається віком хворого на той момент, коли приступили до лікування. Якщо функціональні порушення в ході комплексного та апаратурного лікування були виправлені не повністю, висока ймовірність рецидиву. Прогноз усунення гнатичної форми обумовлений ступенем деформації щелеп.

Помилки лікування відкритого прикусу

У процесі лікування відкритої оклюзії на різних етапах формування прикусу зустрічаються наступні можливі помилки:

1. Погіршення гармонії в характерних рисах обличчя, при посмішці крім зубів обнажаються також альвеолярні відростки, що спостерігається при подовженні нижньої третини обличчя, коли не проведена інтрузія в області жувальних зубів, а виправлення відкритого прикусу відбувалося виключно за рахунок витягування фронтальних зубів.
2. Використання надмірної за величиною сили для переміщення зубів провокує болісні відчуття в зубах, може статися їх розхитування, розвинутися рецесія ясен, можливі зміни кольору зубів внаслідок крововиливів у пульпі.
3. Помилкою є витягування зубів при тісному їх розташуванні. Попередньо слід забезпечити розширення зубного ряду, виправити тісне положення зубів за рахунок видалення окремих з них.

Дисталізація та інтрузія молярів за допомогою мікроімплантів на вебінарі Відкритий прикус, ясенна посмішка: лікування з використанням мікроімплантів. Елайнери + скелетна опора.