Діагностика патологічної стираємості

Діагностика даного патологічного стану не представляє труднощів. Візуальний огляд у більшості випадків дозволяє встановити наявність патологічної стираємості зубів. Клінічна форма, тяжкість ураження легко визначаються при огляді.

Науково обґрунтований підхід до діагностики патологічної стираємості на онлайн-курсі Патологічна стираємість 2.0: оновлені та нові протоколи лікування.

Труднощі виникають у процесі діагностики важких ускладнень стираємості, а також супутніх патологій:

• дисфункції ВНЧС,
• зниженого прикусу,
• парафункції жувальної мускулатури.

При патологічній стираємості обстеження пацієнта необхідно проводити з особливою ретельністю та повнотою. Схема обстеження включає: збір скарг пацієнта та анамнезу захворювання, проведення об'єктивного дослідження. Останнє передбачає наступний перелік заходів:

• зовнішній огляд,
• огляд порожнини рота,
• пальпація жувальної мускулатури та структур скронево-нижньощелепного суглоба,
• визначення інтеральвеолярної відстані, вимірювання на обличчі,
• оцінка гіпсових моделей,
• електроодонтодіагностика,
• рентгенодіагностика зубів та щелеп,
• електроміографія,
• томографія ВНЧС,
• електроміотонометрія.

Скарги пацієнта

За наявності у пацієнта I ступеня патологічної стираності виражені прояви зниженого прикусу відсутні, також немає ускладнень з боку ВНЧС, жувальної мускулатури та тканин пародонту. Пацієнти переважно висловлюють скарги на косметичний недолік або перші ознаки гіперестезії тканин зубів. У деяких пацієнтів скарги відсутні, патологічна стираність діагностується при зверненні з приводу інших стоматологічних захворювань. Тут дуже важлива аргументована мотивація до найшвидшого ортопедичного лікування, що допоможе уникнути погіршення патологічного процесу, розвитку ускладнень.

Малюнок 1. Клінічна картина патологічної стираності.

При II та III ступені патологічної стираності пацієнт скаржиться на естетичний дефект, гіперестезію, відчуття втоми при жуванні. Інших порушень хворі не помічають, а у деяких пацієнтів навіть така форма патологічного стану занепокоєння та скарг не викликає.

Підвищена чутливість тканин зубів відзначається не у всіх хворих і не залежить від тяжкості ураження. Підвищена реакція на дію різних подразників може діагностуватися в області кількох зубів, одного зуба, рідко – усіх. Якщо знижується висота прикусу, приєднується звичний зсув щелепи, можливі скарги на болісні відчуття в області скронево-нижньощелепного суглоба, клацання і хрускіт у суглобі, лицьові болі, болючість при пальпації жувальної мускулатури.

Анамнез захворювання

Включає обов'язкове виявлення етіологічних факторів, що спровокували втрату твердих тканин. Важливо з'ясування наступних даних:

• давність виникнення процесу,
• відмінність зубів за відтінком і формою після прорізування,
• наявність подібних порушень у родичів.

Патологічні стани, що супроводжуються неповноцінністю або незрілістю тканин зуба, визначаються ще в дитинстві, а відсутність у таких пацієнтів профілактики стирання обумовлює розвиток вираженого ступеня захворювання та ортопедичне лікування у дорослому віці.

Наступна група причин – це шкідливі фактори виробництва (запиленість, фізичне перенапруження, вібрації, лужні та кислотні некрози). Знехтування такими пацієнтами гігієною праці сприяє погіршенню прогнозу ортопедичного лікування у майбутньому. Важливо також оцінювати неврологічні порушення, здатні викликати патологічну стираність (бруксизм), харчові звички, наявність загальних захворювань, шкідливі звички.

Огляд пацієнта

Огляд пацієнтів з I ступенем патологічної стираємості не супроводжується виявленням значних відхилень від норми. Тоді як при огляді пацієнтів з II або III ступенем визначаються порушення конфігурації обличчя, зниження висоти нижньої частини. При цьому характерна різка вираженість підборідних і носогубних складок, опущення кутів рота, іноді відзначаються заїди. Описана клінічна картина відповідає генералізованій стертості, подібні симптоми не характерні для локалізованої форми.

Малюнок 2. Огляд порожнини рота.

Форми патологічної стираємості, які виявляються під час огляду порожнини рота, можуть бути різними, що залежить від прикусу пацієнта. Зуби на тлі інтактних зубних дуг стійкі, ознаки запалення відсутні. Навіть у випадку вираженої травматичної оклюзії стійкість зубів – це характерний ознака патологічної стираємості. Що обумовлено коротким позаальвеолярним плечем важеля внаслідок зменшення висоти коронки.

Коли патологічна стираємість ускладнюється дефектами зубних дуг, спостерігається надмірна травматична навантаження пародонту, відбувається деформування зубних рядів. При цьому спостерігається рухливість перевантажених зубів, запалення місцевої ясни.

Для вибору тактики майбутнього ортодонтичного лікування важливо визначити у положенні центральної оклюзії висоту прикусу, що допоможе виконати диференціальну діагностику різних форм патологічної стираємості. Оцінка співвідношення величини зменшення висоти прикусу з об'ємом втрачених тканин зубів дозволяє визначити ступінь компенсації патологічного стану:

• декомпенсована форма патологічної стираємості – висота нижньої третини обличчя зменшується на величину стираємості,
• субкомпенсована форма – зниження висоти нижньої третини обличчя спостерігається на меншу висоту відносно рівня стирання зубів,
• компенсована форма зменшення висоти нижньої третини обличчя не спостерігається внаслідок того, що альвеолярний відросток гіпертрофується на величину стираємості.

Додаткові методики обстеження

Вивчення гіпсових моделей

Виготовлення та подальше вивчення гіпсових моделей, проведення різних вимірювань, дозволяє уточнити діагноз, допомагає в плануванні майбутнього лікування. Гіпсові моделі отримують на базі точних відбитків з високоміцного гіпсу. Дана методика допомагає отримати наступні відомості:

• площину стирання зубів,
• вид прикусу,
• співвідношення бугорків жувальних зубів.

Малюнок 3. Вивчення діагностичних моделей щелеп.

Рентгенодіагностика

Найбільш доцільно при патологічній стираємості проводити:

• панорамну рентгенографію,
• прицільну рентгенографію.

Патологічна стираємість I ступеня не супроводжується вираженими патологічними порушеннями. При II та III ступенях на рентгенограмі можна виявити наступні зміни:

• укорочення коронок,
• звуження пульпарного простору,
• гіперцементоз,
• облітерацію каналів,
• деформацію зони періодонтальної зв'язки.

Часто зустрічаються ознаки порушення періодонта в області апекса («асептичні гранульоми»), які типові для рентгенологічної картини гранулематозного періодонтиту. Кісткова тканина може містити ознаки перебудови (ділянки «тиску» та «тяги»), зміни, характерні для травматичної оклюзії.

II та III ступені патологічної стираємості часто супроводжуються змінами електрозвудливості пульпи. Показники електрозвудливості можуть знижуватися, а можуть повністю відсутні, що свідчить про загибель пульпи внаслідок порушення трофіки в стертих зубах. Цей факт важливий на етапі терапевтичної підготовки до протезування.

Малюнок 4. Електроміографія.

Оцінка тонусу жувальної мускулатури дозволяє уточнити функціональний стан м'язів.

Дисфункція ВНЧС

Це часте ускладнення патологічної стираємості. Об'єктивне обстеження пацієнтів при підозрі на дисфункцію ВНЧС починають з зовнішнього огляду. Тут важливо визначити наявність двох ознак:

• нижня частина обличчя скорочується,
• нижня щелепа зміщується, що часто супроводжується асиметрією обличчя.

Асиметрія та зміщення щелепи – це часті супутні симптоми ковзного прикусу та бруксизму. У випадку ковзного прикусу та бічного зміщення вимірюють величину зміщення на основі невідповідності серединної лінії. Далі з'ясовують оклюзійні причини, що викликали зміщення:

• нерівномірне стирання,
• суперконтакти на протезах або зубах.

Після огляду здійснюють пальпацію відділів обличчя, щоб виявити наявність зон болючості. При парафункції м'язів біль при пальпації відзначається в зоні скулової дуги, кута щелепи, області прикріплення м'язів.

Малюнок 5. Цілісні зубні ряди.

Пальпація суглоба виконується як при зімкнутих щелепах, так і під час різних рухів, оцінюється амплітуда руху, клацання та хрускіт.

Комп'ютерна томографія суглоба — найцінніший метод, який дозволяє з високою точністю діагностувати топографічне взаємовідношення структурних компонентів суглоба до ортопедичного лікування, в процесі та по завершенню.

Діагностика та аналіз клінічних випадків патологічної стираємості на вебінарі Лікування патологічної стираємості керамічними реставраціями.