Визначення остеопатії та її терапевтичні можливості

Остеопатія представляє собою мануальну холістичну систему, що включає профілактику, лікування, діагностику та реабілітацію соматичних дисфункцій, здатних викликати порушення здоров'я, спрямовану на відновлення природних можливостей організму до самокорекції.

Про те, як остеопатію використовують у ортопедичній стоматології та ЧЛХ, на вебінарі Краніальна остеопатія та стоматологія.

Кожен патологічний стан або захворювання має дві складові: функціональну та органічну. Функціональні порушення обумовлені патологією функції органу, коли структура його не постраждала. Органічна складова викликана безпосередньо порушенням структури органу. Ефективність остеопатичної терапії залежить від співвідношення органічних та функціональних порушень.

Малюнок 1. Остеопатія в стоматології.

Найбільша ефективність остеопатії спостерігається при функціональних розладах, якщо органічні зміни в структурі органу ще не встигли сформуватися. У такій ситуації, чим швидше приступити до остеопатичного лікування, тим простіше і швидше можна усунути причину проблем, що покращить якість життя пацієнта. На даному етапі функцію органу можна відновити повністю і ліквідувати симптоми захворювання, не використовуючи інші методики лікування (фізіотерапію, медикаментозну терапію).

Якщо порушення структури органу та його функція порушені в рівній мірі, щоб підвищити ефективність лікування, доведеться звернутися до мультидисциплінарного підходу, коли лікар-остеопат працює разом зі спеціалістами з інших галузей (невролог, стоматолог, травматолог та ін.).

На даному етапі завдання остеопатичного лікування – нормалізувати функціонування пошкодженого органу, ліквідувати або мінімізувати вираженість симптоматики, зменшити тривалість та інтенсивність медикаментозної терапії, досягти найшвидшої та тривалої ремісії. Спільна робота гарантує максимально швидкий і ефективний результат для пацієнта.

Коли ж захворювання обумовлене переважно органічною патологією, на тлі приєднання незворотних структурних уражень, тут ефективність остеопатичного лікування не буде високою, швидше матиме паліативний характер. Метою остеопатії стане зниження вираженості симптомів хвороби, полегшення страждань хворого та підвищення якості життя.

Соматична дисфункція

Соматична дисфункція є об'єктом остеопатичного впливу, представляє собою функціональне порушення, яке проявляється ритмогенним, біомеханічним і нейродинамічним компонентами.

Малюнок 2. Остеопатія при дисфункції ВНЧС.

Розглянемо кожну складову окремо:

• біомеханічний компонент соматичної дисфункції – це порушення функції, яке супроводжується зміною піддатливості, рухливості, рівноваги тканин в організмі людини;
• ритмогенний компонент — це порушення функції, яке супроводжується зміною виробництва, передачі та акцепції внутрішніх ритмів;
• нейродинамічний компонент — це порушення функції, яке супроводжується патологією нервової регуляції. 

Якщо врахувати холістичний принцип та методологічні основи остеопатії, необхідно пам'ятати, що внаслідок порушення механізмів компенсації та адаптації, соматична дисфункція в організмі здатна призвести до клінічних проявів, що не співпадають з нею локально. Так рівні прояву соматичної дисфункції у хворих з дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів можуть бути наступні:

• глобальний,
• регіональний,
• локальний.

Так само як і стан хворого можна охарактеризувати на цих рівнях з боку нейродинамічних, біомеханічних або ритмогенних порушень.

Глобальний рівень

Нижче розглянемо симптоми соматичної дисфункції на глобальному рівні.

Глобальні біомеханічні зміни

Це сукупність функціональних порушень якісних показників тканини, які не відповідають віку, не мають зв'язку з болючим синдромом, поширюються на три та більше області тіла (полірегіональність), викликають істотне зниження піддатливості, рухливості та рівноваги тканин у будь-якій з площин.

Глобальні біомеханічні зміни у пацієнтів з ДВНЧС можуть проявлятися у різній ступені, якісним та кількісним пригніченням рухливості (тканинною та суглобовою ригідністю) кісток тазу, хребетного стовпа, черепа, нижніх кінцівок, плечового поясу. Включення тих чи інших ділянок організму в патобіомеханічний процес визначається причиною розвитку ДВНЧС, ступенем прогресування.

Глобальні ритмогенні зміни

Представляє собою функціональний розлад виробництва ендогенних ритмів. Ендогенні ритми найважливіші в остеопатії:

• дихальний,
• краніальний,
• кардіальні імпульси.

Оцінка їх здійснюється за параметрами:

• потужність,
• частота,
• амплітуда.

У процесі остеопатичного обстеження пацієнтів з ДВНЧС найчастіше відзначається зменшення показників краніального ритму.

Глобальні нейродинамічні зміни

Це сукупність функціональних розладів нервової регуляції, які проявляються наступними порушеннями:

• психовісцеросоматичний розлад – нейродинамічне глобальне порушення функції, яке характеризується вторинним соматичним полірегіональним пригніченням рухливості тканин, при цьому дані тканини пов'язані анамнестично з психоемоційним впливом;
• постуральне порушення – нейродинамічне глобальне порушення функції, яке характеризується порушенням регуляції вертикального положення тіла у просторі, обумовлено патологією процесів пропріоцепції.

Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба у пацієнтів часто супроводжується змінами психоемоційного статусу, що впливає на особливості їхньої поведінки та викликає зміцнення сформованого патологічного м'язово-суглобового патерну жувальної мускулатури.

Малюнок 3. Порушення функціонування жувального апарату при дисфункції ВНЧС.

Психоемоційний стрес часто виступає у ролі фактора провокації ДВНЧС та його фіксації. Доведено тісний функціональний зв'язок постуральної системи з жувальним апаратом, при цьому постуральна система активно реагує порушеннями тонусу різних груп м'язів при дисбалансі жувального апарату, що типово для пацієнтів з ДВНЧС.

Регіональний рівень

Розглянемо детальніше симптоми соматичної дисфункції на регіональному рівні.

Регіональні біомеханічні зміни

Це сукупність функціональних порушень піддатливості, рухливості та рівноваги тканин у одному з регіонів тіла. Регіон при остеопатичному огляді представляє собою виділений фрагмент тіла, включаючи тканини та органи, що мають анатомо-функціональний зв'язок.

Коли ДВНЧС пов'язана з аномаліями оклюзії, патологією структур самого суглоба, кінетичними порушеннями функцій кісток черепа, область біомеханічних порушень поширюється на наступні регіони: шиї, голови, хребта у грудному відділі та мозкової оболонки. Якщо ДВНЧС обумовлена дисфункцією структур, розташованих віддалено від регіону голови та жувальної мускулатури, біомеханічні порушення також визначаються у регіоні тазу, попереку, нижніх кінцівок, плечового поясу, хребта у грудному відділі.

Малюнок 4. Регіональний рівень.

Регіональні ритмогенні зміни

Окремо для регіонального рівня ритмогенний компонент не виділяється.

Регіональні нейродинамічні зміни

Це сукупність функціональних розладів, які охоплюють окремі сегменти спинного мозку, обумовлені подразненням ланок невральної ланцюга між соматичним і вісцеральним компонентами. Нейродинамічний розлад у пацієнтів з ДВНЧС спостерігається в регіоні шиї та голови.

Соматична дисфункція на локальному рівні

Локально діагностуються соматичні дисфункції конкретного органу. На конкретному рівні соматична дисфункція може визначатися на основі вивчення ритмогенного, біомеханічного та нейродинамічного компонентів як гостра або хронічна.

Малюнок 5. Локальний рівень.

Характеристики гострої соматичної дисфункції:

• біомеханічний компонент – достатньо добра зміщуваність тканин;
• ритмогенний компонент – місцева температура підвищена, відзначається висока гідратація тканин;
• нейродинамічний компонент – виражена болісність, біль гостра.

Характеристики хронічної соматичної дисфункції:

• біомеханічний компонент – обмежена зміщуваність тканин;
• ритмогенний компонент – місцева температура знижена, відзначається дегідратація тканин;
• нейродинамічний компонент – біль і болісність виражені слабо.

На локальному рівні у пацієнтів з ДВНЧС визначається дисфункція жувальної мускулатури, включаючи всі структури ВНЧС.

Значення остеопатії в клінічній стоматологічній практиці детально розглянуто на вебінарі Взаємозв'язок стоматології та остеопатії: вплив остеопатичних дисфункцій на стоматологічний статус.