Патологічна стираємість. Причини та механізми

Протягом усього життя жування супроводжується безпосереднім контактом зубів-антагоністів, наслідком цього і стає поступова втрата на оклюзійних поверхнях твердих тканин зуба.

Про види та методи діагностики патологічної стираємості на вебінарі Патологічна стираємість. Класифікація. Діагностика.

Тверді тканини стираються і в тимчасовому, і в постійному прикусі. Прийнято розрізняти наступні види стираємості зубів:

• фізіологічна,
• патологічна.

Різновид визначається ступенем вираженості процесу у конкретного пацієнта.

Малюнок 1. Патологічна стираємість зубів.

Фізіологічна стираємість представляє собою адаптаційний механізм, що захищає зуби від функціонального перевантаження. Це компенсований повільноплинний процес, який оптимізує жувальну функцію та забезпечує свободу переміщення нижньої щелепи, не дозволяє сформуватися перешкодам для плавного руху зубних рядів у будь-яких фазах артикуляції. Клінічно при фізіологічній стираємості відбувається втрата тканин зуба в межах емалі по оклюзійній поверхні.

Патологічна стираємість є відносно швидкопрогресуючим процесом втрати тканин зубів (стирання не обмежується лише емаллю, залучається також дентин), який супроводжується порушеннями крім зубних також навколишніх зуб тканин, характеризується змінами з боку скронево-нижньощелепного суглоба та жувальної мускулатури.

Часто неможливо оцінити різницю між цими двома процесами, це є причиною труднощів при проведенні диференційної діагностики та плануванні лікування. Найбільш об'єктивно оцінювати втрату твердих тканин, враховуючи вік пацієнта.

Етіологія

Підвищена стираємість вважається поліетіологічним захворюванням. Все розмаїття етіологічних факторів, що викликають стираємість, можна поділити на наступні групи:

Функціональна недостатність тканин зубів. Обумовлена анатомічною неповноцінністю, незрілістю емалі та дентину. В свою чергу підрозділяється на:

• спадкову (синдром Стентона–Капдепона);
• вроджену (патологія амело- або дентиногенезу внаслідок захворювань матері або плода);
• набуту (є результатом нейродистрофічних механізмів, порушень роботи кровоносної та ендокринної систем, розладів обмінних процесів).

Надмірне функціональне навантаження зубів, розвивається під впливом наступних факторів:

• підвищення навантаження на збережені після часткової втрати зуби;
• наявність парафункцій у пацієнта (бруксизм);
• жувальна мускулатура перебуває в постійному гіпертонусі, який може мати центральне походження, або може бути пов'язаний з професійними шкідливостями (фізичні навантаження, вібрація);
• хронічна травма зубів, сюди також відносяться шкідливі звички хворого;
• аномалії прикусу.

Професійні шкідливості (запиленість, вплив лугів та кислот). Стираність може бути пов'язана з захворюваннями пацієнта – булімія, ахілія, при якій хворому призначають прийом соляної кислоти. Ранні симптоми патологічної стираності часто пов'язують з звичкою споживати певні продукти харчування, які мають кислотну дію – газовані напої.

Малюнок 2. Стираємість тканин зуба.

Тут варто згадати ще про одну групу факторів — підвищений абразивний вплив деяких матеріалів на тканини зубів. Приклади:

• постійне вживання твердої їжі (заморожене сире м'ясо та риба у ненців);
• щоденне використання зубного порошку, твердих щіток протягом тривалого періоду часу;
• нераціональний підбір матеріалів при протезуванні та реставрації зубів.

Особливості вибору матеріалів

На сьогоднішній день у арсеналі клініциста є широкий асортимент матеріалів для усунення зубних рядів та відновлення окремих зубів, що надає обширний перелік альтернатив у процесі лікування, але разом з тим ускладнює вибір матеріалу, який найбільш оптимально підходить у конкретній клінічній ситуації за потрібними характеристиками.

Підвищену увагу сьогодні приділяють біологічній сумісності, естетичним показникам, дорожнечі, міцності матеріалу. Однак дуже важливо враховувати мікротвердість матеріалу, її значення має наближатися до такого тканин зубів. Це допоможе оптимізувати стирання оклюзійної поверхні, отримати більш рівномірне стирання безпосередньо тканин зуба та матеріалу протезу або реставрації.

Малюнок 3. Стирання в межах дентину.

Наступний важливий критерій – це коефіцієнт тертя між обраним матеріалом та емаллю зуба. Визначається він природою та характеристиками тручих поверхонь, їхньою шорсткістю, наявністю мастила, прикладеним навантаженням. Приклад: пластмаса за мікротвердістю значно поступається емалі зуба, але при цьому абразивний вплив пластмаси виражено значно більше. З цієї причини не варто застосовувати при протезуванні пластмасу на одній щелепі та золотий сплав на зубах антагоністах, такий вибір спровокує стрімке стирання останніх.

Використання на обох зубних рядах на антагоністичних зубах протезів із кераміки сповільнить стирання зубів, але може спровокувати перевантаження пародонту, а також стати причиною патологічних змін у скронево-нижньощелепному суглобі. Вищезазначену комбінацію матеріалу слід використовувати обережно; краще обрати поєднання фарфор-метал: на верхній щелепі встановити мостоподібний протез, виконаний з металу, це не спричинить естетичних порушень, але наблизить рівень стирання до природного для емалі зубів.

Сьогодні розробки виробників спрямовані на отримання фарфорових мас, які мають нижчу твердість. Це вже призвело до випуску нового виду стоматологічної кераміки — легкоплавкої. Мікротвердість цього матеріалу наближається до цього показника у емалі. Такий матеріал практично не чинить негативного впливу на емаль зубів-антагоністів, є варіантом вибору при протезуванні у будь-яких клінічних ситуаціях.

Недостатньо гладка поверхня керамічної конструкції може стати причиною ятрогенного стирання, шорсткості з'являються через неякісний етап глазурування, а також відсутність повторного глазурування після корекції оклюзійної поверхні готового виробу. Допускається замість повторного глазурування відполірувати відкориговані фрагменти готового виробу за допомогою особливих полірів, що дозволяють досягти задовільного рівня гладкості протезів з кераміки.

Малюнок 4. Коронка зі сплаву золота.

Не варто забувати про виражений абразивний вплив композиційних реставраційних матеріалів, переважно це стосується макронаповнених композитів. Під дією жувального навантаження поверхневі ділянки матриці цих матеріалів швидко зношуються, оголюються мікрочастинки наповнювача, які відрізняються значною твердістю та мають високий коефіцієнт тертя, ці особливості матеріалу викликають підвищене стирання емалі зубів-антагоністів. З цієї причини, незважаючи на хорошу механічну міцність, використання цих матеріалів у місці високого оклюзійного навантаження не рекомендується.

Етап полірування реставрацій – це не лише можливість досягти значного естетичного результату, але також профілактичний захід, щоб запобігти підвищеній стираємості.

Оптимальне рішення для відновлення оклюзійної поверхні бічних зубів – це реставрації, виконані зі срібної амальгами, а також протези зі сплавів благородних металів. Однак на тлі зростання естетичних запитів пацієнтів на зміну цим матеріалам прийшли керамічні вкладки, виготовлені з сучасних керамічних мас.

Патологічна стираність зубів на тлі бруксизму обумовлена підвищеним навантаженням на зуби. Експериментальні дослідження показали, що слина – це ефективна змазка, якої цілком достатньо у випадку нормального навантаження, однак її недостатньо для запобігання підвищеного стирання при високому навантаженні.

Патогенез

Зміни, що спостерігаються в самому зубі та оточуючих його тканинах, не залежать від причини виникнення порушень жувальної поверхні. Відзначається нашарування замісного дентину, поступово відбувається облітерація порожнини зуба та кореневих каналів. На зрізі зуба чітко простежується викривлення та звуження канальців, облітерація канальців, окостеніння даних ділянок.

Малюнок 5. Нерівномірне стирання твердих тканин зубів.

У пульпі відзначаються дистрофічні порушення: зменшується кількість кровоносних судин, вони склерозуються, основна речовина піддається гіалінозу, хаотично відкладаються солі кальцію, формуються дентиклі, шар одонтобластів піддається вакуолізації, пульпа атрофується, нервові волокна зазнають дегенеративних трансформацій.

Класичний ортопедичний і композитний протоколи в терапії патологічної стираності на онлайн-курсі Патологічна стираність: лікування.