Принципи діагностики доброякісних новоутворень щелепно-лицевої області

Труднощі діагностики доброякісних новоутворень щелепно-лицевої області часто обумовлені різноманітністю форм одного й того ж патологічного процесу, відсутністю специфічних ознак, мінливістю клінічних симптомів на тлі приєднання вторинної інфекції.

Більше актуальної інформації у розділі нашого сайту Навчання з ЧЛХ.

На сьогоднішній день у арсеналі спеціалістів, що займаються діагностикою доброякісних утворень зубощелепної системи, представлені наступні методики:

• збір клінічних даних;
• фізичні способи діагностики;
• рентгенодіагностика;
• радіонуклідна діагностика;
• морфологічна діагностика.

Збір клінічних даних

У переважній більшості ситуацій доброякісні новоутворення кісток щелепно-лицевої області відрізняються мінімумом клінічних симптомів, з цієї причини пацієнти пізно звертаються до лікаря. Вік та стать хворого часто є відправною точкою процесу діагностики новоутворень. Це пояснюється тим фактором, що передракові утворення частіше діагностуються у чоловіків старше 50 років. А, наприклад, у немовлят переважають пухлиноподібні новоутворення щелеп та судинні пухлини.

Рисунок 1. Пальпація в стоматології.

Величезне значення у процесі діагностиці належить пальпації. Доброякісним новоутворенням притаманний експансивний ріст, характерно наявність добре вираженої капсули, яка пальпаторно визначається у формі солітарного вузла овальної або круглої форми, що має чіткі межі. Для злоякісних утворень наявність капсули не характерна, вони поширюються на оточуючі тканини, тому при пальпації визначаються як щільний інфільтрат, що не має чітких меж.

Щелепні утворення альвеолярних відростків щелеп діагностуються рано, тоді як пухлини тіла щелепи протягом тривалого періоду часу ростуть і розвиваються безсимптомно. Пухлинний процес при його локалізації в області гілки або кута нижньої щелепи, новоутворення придаткових пазух виявити набагато складніше.

Компактна кістка в області гілки та кута нижньої щелепи переважає над губчастою речовиною. До того ж кістка в цій області зсередини та ззовні закрита жувальними м'язами – це створює передумови для пізнього виявлення пухлини при даній локалізації порівняно з пухлинами тіла щелепи. Обличчя пацієнта починає деформуватися, коли патологічний процес зачепить більше половини гілки щелепи.

Внутрішньокісткові новоутворення спочатку викликають ураження губчастої речовини, далі відбувається стоншення компактної пластинки, наступна деформація щелепи. Завдяки своєму анатомічному положенню нижня щелепа повністю доступна для огляду та проведення пальпації, це дає можливість пропальпувати пухлину, але на більш пізніх стадіях росту.

Пухлина кісткової тканини в процесі росту в тілі щелепи може викликати таке суттєве стоншення кісткової тканини, що станеться патологічний перелом. Новоутворення верхньої щелепи, орбітальної її поверхні, здатні спровокувати диплопію та порушення положення очного яблука. При тиску пухлини на слізний канал спостерігається сльозотеча.

Абсолютно безсимптомно розвиваються пухлини, які локалізуються на скроневій поверхні верхньої щелепи. Початковим симптомом такого новоутворення стає відчуття перешкоди при широкому відкриванні рота, що обумовлено внедренням вінцевого відростка в пухлину. При цьому пацієнт болю не відчуває.

Внаслідок ураження пухлинним процесом лобового відростка верхньої щелепи може виникнути деформація, розташована біля основи носа або внутрішньої стінки орбіти, що часто супроводжується клінікою мозкової грижі.

Новоутворення скулового відростка, що переходять на горб верхньої щелепи, здатні істотно ослаблювати міцність кістки. Альвеолярний відросток верхньої щелепи – область, типова для виникнення різних доброякісних новоутворень: фіброми, остеобластокластоми, остеоми, одонтому.

Малюнок 2. Пальпація лімфатичних вузлів.

Оперативне втручання при видаленні новоутворення на верхній щелепі загрожує порушенням цілісності верхньощелепної пазухи, що пояснює необхідність підготовки на передопераційному етапі захисної пластинки. У випадку хірургічного втручання у фронтальному відділі альвеолярного відростка верхньої щелепи може статися порушення цілісності порожнини носа з наступним формуванням свищів, які важко піддаються лікуванню.

Згідно з даними наукової літератури, доброякісні пухлини скулових кісток зустрічаються рідко. При підозрі на новоутворення особливу увагу слід приділити областям регіонарного лімфовідтоку. Однак важливо пам'ятати про зміни в лімфатичних вузлах, які можуть бути наслідком хронічного лімфаденіту, обумовленого запальними процесами щелепно-лицевої області.

Рентгенологічна діагностика

Представляє собою допоміжний метод діагностики, який використовується виключно при патологічних процесах у щелепах. На сьогоднішній день розроблено багато спеціальних укладок, які дозволяють досягти зображення потрібного фрагмента кісткової тканини у потрібній проекції.

Легше визначити рентгенологічні ознаки пухлинного процесу при його локалізації в межах нижньої щелепи. Новоутворення верхньої щелепи, а тим більше придаткових пазух, розпізнати рентгенологічно значно складніше.

З цієї причини при необхідності діагностики новоутворення верхньої щелепи краще використовувати томографію – техніку послойового рентгенологічного дослідження, яка дозволяє зробити множинне зображення різних шарів пухлини.

Малюнок 3. Комп'ютерна томографія.

Комп'ютерна томографія – це найбільш широко застосовуваний на сьогодні метод рентгенодіагностики.

Переваги

1. Висока інформативність.
2. Дозволяє отримати знімки будь-яких тканин.
3. Передає зображення крім досліджуваного органу, оточуючих тканин, розташованих на одному зрізі, дозволяє оцінити їх розмір, конфігурацію, топографічне взаємовідношення.
4. Є можливість скласти поперечні зрізи зображення і створити продольне зображення потрібного фрагмента.
5. Дозволяє в рази збільшити патологічний вогнище, виконати точні вимірювання.
6. Передає чітке зображення незалежно від різної щільності тканин.

Фізичні способи діагностики

Електроодонтодіагностика (ЕОД) – широко поширений метод діагностики доброякісних новоутворень щелеп, він базується на оцінці реакції зуба на електричний імпульс. Метод допомагає визначити життєздатність зуба. ЕОД застосовується для діагностики пухлин нижньої щелепи та придаткових пазух носа, для цих процесів характерне порушення електрозвудливості зубів.

Морфологічна діагностика

Є найбільш достовірним способом діагностики новоутворення.

Малюнок 4. Пункційна біопсія.

На сьогоднішній день роль морфологічних, а зокрема гістологічних досліджень зростає, що пояснюється впровадженням сучасних методів біопсії, різноманіттям оперативних втручань. Детальна гістологічна характеристика патологічного осередку дозволяє поставити правильний діагноз, обґрунтувати обрану тактику лікування, запланувати обсяг майбутнього хірургічного втручання.

Виконання біопсії в динаміці допомагає здійснювати контроль ефективності обраного лікування. Біопсія передбачає мікроскопічне вивчення прижиттєво взятого фрагмента тканин з метою проведення діагностики та планування лікування. Піддаються мікроскопічному дослідженню наступні препарати:

• шматочки тканин, які були видалені під час оперативного втручання;
• пунктати;
• зіскріби;
• екскрети;
• секрети.

Види біопсій, найчастіше застосовувані у процесі діагностики доброякісних новоутворень щелепно-лицьової області:

• ексцизійна,
• інцизійна, пункційна,
• трепанобіопсія,
• цитологічне дослідження мазків-відбитків, зіскрібів, пунктатів, секретів та екскретів.

Гістогенез доброякісних новоутворень різноманітний, але для них типові загальні особливості:

• повільний ріст,
• відсутність метастазування;
• припинення росту в деяких випадках;
• інволюційні зміни.

Для доброякісних пухлин характерний експансивний ріст, що зумовлює добру виразність їхніх контурів, робить ці утворення операбельними.

Окремі види доброякісних новоутворень (фіброма, гемангіома) володіють дифузним інфільтруючим ростом, проростають у навколишні тканини, здатні рецидивувати на зразок злоякісних процесів.

Малюнок 5. Мазок-відбиток.

Великі за розміром доброякісні пухлини (остеома, фіброма, ліпома) здатні стискати, відсувати прилеглі органи, провокувати ендокринні порушення. З цієї причини доброякісність є відносним поняттям.

Детальніше про необхідність комп'ютерної томографії при плануванні лікування на вебінарі КЛКТ та його вплив на планування лікування та прийняття рішень.