Лікування патологічної стираємості зубів

Лікування патологічної стираємості зубів представляє собою певні труднощі, пов'язані з порушеннями різних елементів жувального апарату. Підвищена стираємість викликає порушення у скронево-нижньощелепному суглобі, кістковій тканині та жувальних м'язах. Такі розлади ще більше погіршують патологічний процес, ускладнюючи визначення причинно-наслідкових зв'язків та створення ефективних планів профілактики та лікування, що дозволяють зупинити підвищену стираємість.

Робочі методи лікування пацієнтів з патологічною стираємістю представлені на онлайн-курсі Патологічна стираємість: лікування.

Лікування генералізованої патологічної стираємості

Підготовчий етап лікування генералізованої патологічної стираємості

Під час підготовчого етапу лікування патологічної стираємості важливим є правильне визначення положення нижньої щелепи, усунення її дистального зміщення та відновлення висоти нижньої третини обличчя. На даному етапі необхідно проводити рентгенологічну діагностику положення елементів нижньощелепного суглоба.

Відновлення висоти нижньої частини обличчя

Для відновлення висоти нижньої частини обличчя застосовуються назубні капи та тимчасові знімні та незнімні протези. Дистальне зміщення нижньої щелепи проводять за допомогою кап з нахилом площини та пластинок з нахилом площини та накусочною площадкою.

У процесі стираємості відбувається перебудова кісткової тканини та гіпертрофія альвеолярного відростка. Усунення зубоальвеолярного подовження проводять за допомогою ортодонтичних, хірургічних, апаратних та комбінованих методів.

Підвищена стираємість часто супроводжується реакцією з боку пульпи, дистрофічними процесами в ній, зокрема склерозом та відкладенням кальцифікатів. Тому при вираженій втраті твердих тканин коронки зуба та профілактиці ускладнень з боку пульпи в клінічних ситуаціях можуть бути необхідними ендодонтична підготовка зубів та відновлення кореневої частини зуба штифтовими конструкціями.

Постійне протезування при патологічній стираємості

Для постійного протезування при патологічній стираємості використовують різні види коронок, вкладок, а при дефектах зубних рядів також застосовують мостоподібні протези, конструкції на імплантатах, бюгельні протези та їх комбінації. При малій кількості опорних зубів доцільно використовувати знімні протези з різними типами замкових кріплень та телескопічною фіксацією.

При відновленні зубів з підвищеною стираємістю ефективно використовувати металеві вкладки, однак в естетично важливій зоні доцільним є використання комбінованих металопластмасових і металокерамічних вкладок, а також ціліснокерамічних вкладок.

Схоже, що вкладки коронок на жувальну групу зубів доцільно робити литими металевими, тоді як використання штампованих конструкцій неприпустимо, оскільки вони швидко зношуються і стають непридатними. Компромісом є використання штампованих коронок з литими металевими захисниками.

Найбільш вдалими з точки зору естетики та функції є комбіновані конструкції з литим металевим каркасом та облицюванням з пластмаси або кераміки. Однак при наявності у пацієнта парафункцій можуть відбуватися відколи облицювання. У такому випадку легше відновити саме металопластмасові конструкції.

Окрім ортопедичного лікування може використовуватися також медикаментозний метод, спрямований на усунення гіперестезії та терапевтичний метод, що дозволяє відновити втрачені тверді тканини з використанням композитних матеріалів. Метод достатньо ефективний, вимагає достатніх навичок стоматолога-терапевта та грамотної мотивації пацієнта для досягнення ефективного динамічного спостереження.

Містоподібні протези

При лікуванні підвищеної стираності, ускладненої дефектами зубних рядів, використовують містоподібні протези. Принципи протезування містоподібними протезами такі ж, як вкладками та коронками, що полягають у ефективності використання литих металевих конструкцій з керамічною або пластмасовою облицюванням для відновлення естетики.

Ефективними також є бюгельні протези з оклюзійними накладками, які не вимагають препарування опорних зубів. Іноді необхідна корекція зубів, що полягає в зішліфовуванні гострих країв для виключення їх відколів під тиском бюгельного протеза.

Хірургічне лікування

При необхідності виправлення деформацій зубних рядів можуть вдаватися до хірургічного лікування (корекції альвеолярних відростків, видаленні виступаючих зубів), скороченню зубів та апаратному методу.

Лікувально-накусочні пластинки

Для усунення зубоальвеолярного подовження застосовують лікувально-накусочні пластинки, які дозволяють за раз роз'єднати прикус до 2-х мм. По закінченню 1-2 місяців відбувається адаптація до нової висоти прикусу і процес повторюють до досягнення необхідного результату.

Назубні капи

Для усунення патологічної стираємості II та III ступенів використовують назубні капи. Назубні капи дозволяють одразу роз'єднати прикус на висоту до 4-х мм. На початку капа використовується як знімний протез до повного звикання до неї. Далі капу фіксують і пацієнта спостерігають протягом місяця, після чого, за необхідності, підвищують висоту прикусу, при цьому не забуваючи, що висота спокою має бути на 2 мм більше нової оклюзійної висоти.

Після відновлення висоти прикусу проводять протезування. При наявності дефектів зубних рядів капу скорочують у зоні дефекту, а роз'єднаний у цьому відрізку прикус дозволяє провести протезування. При відсутності дефектів зубних рядів капу скорочують у зоні жувальної групи зубів і проводять їх протезування, утримуючи нову висоту на передніх зубах.

Усунення дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба частіше починають з відновлення висоти прикусу до фізіологічної норми, після чого у більшості пацієнтів відновлюються дисфункції м'язів і суглобів. При наявності дистального зміщення нижньої щелепи застосовують капи, виготовлені так, щоб встановлювати нижню щелепу в необхідне положення відносно верхньої. При великому дистальному зміщенні (більше 4-х мм) застосовуються капи з нахилом площини, що дозволяють поступово усунути зміщення нижньої щелепи.

Лікування локалізованої патологічної стираємості

Локалізована патологічна стираємість у більшості випадків компенсується локальною гіпертрофією альвеолярного відростка та зубоальвеолярним подовженням, тому перший етап лікування локалізованої патологічної стираємості спрямований на усунення деформації зубного ряду. Усунення зубоальвеолярного подовження проводять за допомогою капи або накусочної пластинки на групу висунутих зубів. При неможливості використання апаратного методу можуть вдаватися до хірургічного методу по подовженню коронкової частини зуба та резекції частини альвеолярного відростка.

При вираженій стертості зубів проводять їх депульпування та відновлення культевої частини штифтовими конструкціями. Також депульпування дозволяє усунути гіперестезію, коли медикаментозне лікування виявляється неефективним.

Після усунення видалення зубів приступають до протезування. Для протезування використовують металеві, металопластмасові та металокерамічні вкладки та коронки, а також покриття оклюзійних і піднебінних поверхонь зубів литими металевими накладками для усунення подальшого стирання. У зоні фронтальної групи зубів також застосовується відновлення композитними реставраціями.

Всі оновлені та нові реставраційні та функціональні протоколи лікування патологічного стирання зубів зібрані в одному курсі Патологічне стирання 2.0: оновлені та нові протоколи лікування.