Мезіальний прикус. Етіологія, діагностика, корекція

Мезіальний прикус представляє собою патологію прикусу в сагітальній площині, для якої характерні наступні ознаки:

• при зімкнутих зубних рядах щічно-мезіальний бугорок першого верхнього моляра розташовується позаду від міжбугоркової фісури зуба-антагоніста;
• верхній ікло розташовується позаду від міжзубного проміжку між нижнім іклом і премоляром.

Про причини та принципи лікування мезіального прикусу на вебінарі Відкритий і мезіальний прикус. Етіологія. Підходи до лікування.

Малюнок 1. Мезіальний прикус.

Інакше «мезіальний прикус» ще називають прогенічним або просто прогенією, він відноситься до III класу за класифікацією Енгля, він же – мезіооклюзія.

Причини мезіального прикусу

Найчастіше прогенічний прикус – це патологія, яка визначається спадковим фактором, у пацієнта діагностується генетично обумовлена верхня мікрогнатія або нижня макрогнатія.

Серед вроджених факторів можна виділити наступні:

• пологова травма;
• вади розвитку, що супроводжуються розщелинами піднебіння.

До набутих факторів відносяться:

• адентія,
• на нижній щелепі – надкомплектні зуби;
• на верхній щелепі – анерупція зубів;
• макроглосія;
• неправильна поза під час сну;
• наявність шкідливих звичок (смоктання верхньої губи, сторонніх предметів, звичка висувати вперед нижню щелепу);
• передчасна втрата на верхній щелепі зубів внаслідок ускладненого карієсу та інших факторів;
• порушена стираність бугорків на етапі тимчасового прикусу;
• запальні захворювання щелеп.

Малюнок 2. Ознака мезіального прикусу.

Зовнішні ознаки мезіального прикусу

Обличчя пацієнта в профіль у випадку прогенічного прикусу виглядає увігнутим, визначається виступаючий вперед підборіддя, западіння верхньої губи, збільшення нижньої частини обличчя (на тлі зворотного глибокого різцевого перекриття нижня третина обличчя буває зменшеною), поглиблення підносової складки, потовщення нижньої губи.

Прийнято виділяти наступні морфологічні форми прогенічного прикусу:

• зубоальвеолярна,
• гнатична,
• поєднана.

Також дане порушення оклюзії може супроводжуватися зміщенням нижньої щелепи, або мезіальний прикус протікає без зміщення останньої.

На рівні щелеп у зубощелепній системі з'являються характерні морфологічні порушення:

• верхня щелепа займає заднє положення, це так звана ретрогнатія;
• верхня щелепа зменшена у розмірі (мікрогнатія);
• нижня щелепа займає переднє положення (прогнатія);
• нижня щелепа дещо збільшена у розмірі (макрогнатія).

На рівні зубних рядів при мезіальному прикусі характерні зміни:

• верхня зубна дуга скорочена у фронтальному відділі;
• нижня зубна дуга подовжується у фронтальному відділі.

Малюнок 3. Зовнішні ознаки мезіального прикусу.

На рівні зубів для прогенічного прикусу характерно:

• нижні жувальні зуби зміщуються мезіально.

При мезіальному прикусі на рівні зубощелепної системи страждають деякі функції:

• відкушування утруднене;
• процес пережовування порушений;
• ковтання порушується;
• утруднена артикуляція мови;
• виникають проблеми з вимовою багатьох звуків.

Принципи діагностики прогенічного прикусу

В основі діагностики мезіального прикусу та його різновидів лежить використання методик:

• клінічне обстеження;
• проведення функціональних клінічних проб;
• методика дослідження діагностичних моделей;
• вивчення фотографій обличчя;
• оцінка ортопантомограм;
• аналіз бокових телерентгенограм.

Методика дослідження діагностичних моделей у пацієнтів з мезіальним прикусом передбачає:

• аналіз відповідності довжини зубного ряду сумі розмірів усіх його зубів (техніки Нансе, Лундстрьома);
• визначення довжини переднього відрізка зубного ряду (за Коркхаузом);
• вимірювання ширини зубних дуг (за Поном);
• аналіз апікальних базисів (методика Снагіної);
• вивчення співвідношення розмірів фрагментів зубних рядів (за Герлахом).

Проведення та подальше дослідження бічних телерентгенограм дозволяє оцінити морфологічні зміни в структурі кісток обличчя, визначити тип росту, встановити період росту кісток.

Щоб відрізнити зубоальвеолярну форму прогенічного прикусу від гнатичної, під час клінічного огляду застосовується діагностична проба: пацієнту пропонують відвести нижню щелепу назад до повного змикання різців. Якщо при цьому перші моляри встановлюються в положення, типове для нейтрального прикусу, тоді у пацієнта підтверджена зубоальвеолярна форма прогенічного прикусу зі зміщенням вперед нижньої щелепи.

Принципи лікування мезіального прикусу в різні періоди формування прикусу

Терапія прогенії починається рано, вже у віці трьох років, на даному етапі важливо усунути набуті фактори, які стали причиною появи даної аномалії.

Малюнок 4. Апаратурний метод лікування.

Етап тимчасового прикусу

На даному етапі головною метою є створення сприятливих передумов для росту та збільшення розмірів верхньої щелепи на тлі стримування подальшого розвитку нижньої щелепи.

Основним методом лікування виступає апаратурний, а як додатковий використовується міотерапія. У рідкісних клінічних ситуаціях перевагу віддається комплексному методу.

Вибір тактики лікування також визначається величиною зворотного різцевого перекриття, розмірами сагітальної щілини.

1. У випадку, коли різцеве перекриття не перевищує половини висоти коронки тимчасового різця, виконується пришліфовування різців та іклів на обох щелепах. Ця процедура може проводитися одномоментно, або протягом декількох візитів, все залежить від психоемоційного стану маленького пацієнта та чутливості його зубів. Після пришліфовування обов'язково здійснюється ремінералізуюча терапія. Щоб стримати ріст нижньої щелепи, найефективнішим пристосуванням на етапі тимчасового прикусу вважається шапочка з підборідною пращею та сагітальною гумовою тягою. Якщо мезіальний прикус поєднується з протрузією різців нижньої щелепи, а також аномаліями функцій, додатково застосовуються стандартні та індивідуальні вестибулярні пластинки.
2. Якщо різцеве перекриття перевищує половину висоти коронки тимчасового різця, крім пришліфовування іклів та різців використовуються роз'єднувальні апарати. У дітей, які не можуть адаптуватися до ортодонтичних апаратів, видаляються зуби, що блокують розвиток верхньої щелепи, а потім дитині необхідно використовувати зовнішньоротові пристосування, що стримують ріст нижньої щелепи.

Етап змішаного прикусу

На даному етапі основна мета полягає в оптимізації розвитку верхньої щелепи, уповільненні росту нижньої в сагітальній площині.

Основним методом лікування є апаратурний, як додатковий застосовується міотерапія. У рідкісних клінічних ситуаціях перевагу віддають комплексному методу.

Етап постійного прикусу

Основна мета комплексного методу на даному етапі полягає в скороченні довжини нижнього ряду зубів для оптимізації співвідношення зубних рядів. Основними методами лікування є хірургічний, комплексний та апаратурний. Останній показаний виключно при мінімальних сагітальних порушеннях (розмір сагітальної щілини не перевищує 5 мм), пов'язаних з заднім положенням верхньої щелепи, її повільним розвитком.

Протипоказання для комплексного методу

1. Макрогнатія, вона не усувається за рахунок скорочення розміру нижнього зубного ряду. Необхідне хірургічне лікування.
2. Макроглосія. Об'єм порожнини рота внаслідок екстирпації зубів нижньої щелепи зменшується, тиск язика на нижню щелепу зростає, виникає рецидив порушень.
3. Треми, діастеми у фронтальному відділі нижньої щелепи – це ознака макроглосії або макрогнатії.
4. Істотний нахил нижніх передніх зубів орально призводить до того, що вони не здатні витримати осьове навантаження, схильні до вивихів при відкушуванні.

Найчастіше для корекції прогенії використовується мультибондинг-система, як складова частина комплексного методу в період постійного прикусу. У випадку суттєвого сагітального несумісності на тлі верхньощелепної мікрогнатії та нижньощелепної макрогнатії показане хірургічне лікування.

Рисунок 5. Лікування за допомогою мультибондинг-системи.

Мультибондинг-система допомагає оптимізувати положення окремих зубів, нормалізувати форму зубних дуг.

Щоб не допустити рецидиву після закінчення ортодонтичного лікування в період постійного прикусу, рекомендується видалення на нижній щелепі зачатків третіх молярів. Це служить профілактикою росту нижньої щелепи, а також появи стисненості зубів у фронтальному відділі.

Детальніше про тактику лікування мезіального прикусу на етапі змішаного прикусу на вебінарі Мезіальний прикус у змішаному прикусі: діагностика та лікування.