Дистрофічна кальцифікація околоушних слинних залоз при хворобі Шегрена

У статті розглядається рідкісний клінічний випадок диференційної діагностики між кальцинозом і слиннокам'яною хворобою, що розвинулася на фоні аутоімунної патології. Діагностика зазначених патологій викликає труднощі у практикуючих лікарів, а методики лікування мають принципові відмінності. У зв'язку з цим опис даного випадку є актуальним і важливим. Викладено алгоритм застосування основних і додаткових методик дослідження для підтвердження діагнозу.

Кальциноз — патологічний стан, який характеризується відкладенням солей кальцію в м'яких тканинах або органах. Виокремлюють кілька видів кальцинозу за механізмом його формування: метастатичний, метаболічний і дистрофічний. Крім того, кальцифікація може мати як місцевий, так і системний характер, тому диференційна діагностика даної патології викликає труднощі у практикуючих лікарів.

Основним помилковим діагнозом у щелепно-лицевих хірургів є слиннокам'яна хвороба. Розвиток сіалолітіазу, дійсно, — одна з найчастіших патологій слинних залоз. Захворюваність оцінюється від 1 на 10 тисяч до 1 на 30 тисяч людей. Приблизно 85% слинних каменів утворюються в підщелепній залозі, а 15% — в околоушній. Однак формування кальцифіката можливе при судинних вадах розвитку (флеболіти), злоякісних пухлинах, у лімфатичних вузлах, рубцевих тканинах, мигдаликах. Найчастіше пацієнти можуть скаржитися на збільшення або припухлість околоушно-жувальних, підщелепних, щічних областей, але можлива і «випадкова знахідка» при рентгенологічному дослідженні. Дистрофічна кальцифікація пов'язана з формуваннями кальцинатів тільки локально і основними причинами можуть бути хронічні запальні процеси або травмуючі фактори.

Мета дослідження — визначення алгоритму диференційної діагностики пацієнтів зі слиннокам'яною хворобою та кальцинозом.

Клінічний випадок

Пацієнтка П., 34 роки, звернулася в онкологічне відділення №8 (щелепно-лицьова хірургія) НДІ стоматології та щелепно-лицьової хірургії ПСПбГМУ ім. акад. І.П. Павлова зі скаргами на періодичне збільшення передвушних областей з обох сторін.

За словами пацієнтки, протягом 8 міс відзначала збільшення передвушних областей справа і зліва. Було три епізоди «набрякання» зазначених областей. Самостійно проводила консервативну терапію у вигляді прийому нестероїдних протизапальних препаратів і прикладання холодних компресів. У зв'язку з частішанням появи симптомів звернулася за амбулаторною стоматологічною допомогою. Було проведено діагностичні заходи для виключення сіаладеніту вірусного генезу, а також консультація оториноларинголога. При проведенні мультиспіральної комп'ютерної томографії голови та шиї без введення контрастної речовини виявлено множинні, гіперденсні, чітко окреслені вогнища розмірами 1—3 мм в околоушних слинних залозах з обох сторін (рис. 1). На підставі отриманих даних пацієнтка була направлена на консультацію щелепно-лицевого хірурга з попереднім діагнозом: слиннокам'яна хвороба. При зборі анамнезу відзначила поступове появлення сухості в роті та помірний набряк верхніх повік.

Дані анамнезу життя: не курить. Соматичної патології не виявлено. При флюорографічному дослідженні патологічних змін органів грудної клітки не виявлено.

Пацієнтка дала згоду на проведення діагностичних заходів, обробку, зберігання та публікацію отриманих даних в анонімному форматі.

При огляді візуалізовано помірне збільшення околоушних слинних залоз з обох сторін. Шкіра нормального кольору, без патологічних висипань. Відкривання рота і ковтання вільне, безболісне. Регіонарні лімфатичні вузли не пальпувалися. Обидві околоушні залози щільноеластичної консистенції, зміщувані, безболісні при пальпації, при масажі виділяється незначна кількість чистої слини. Слизова оболонка рота рожевого кольору, без патологічних висипань, гладка, матова.

Після збору анамнезу та проведення основних досліджень було прийнято рішення про проведення додаткових діагностичних заходів.

При ультразвуковому дослідженні візуалізувалися дифузні зміни структури околоушних слинних залоз з обох сторін, зниження ехогенності та збільшення їх розмірів. Відзначалося наявність множинних кальцифікатів у структурі залоз з обох сторін (рис. 2).

При лабораторному обстеженні виявлено збільшення рівнів ревматоїдного фактора та антинуклеарного фактора 1:5120 (ядерний гранулярний тип світіння). Гіперкальціємія не виявлена. У біоптаті малих слинних залоз вогнищева лімфоцитарна інфільтрація за типом фолікулів. На основі отриманих даних пацієнтці була рекомендована консультація ревматолога для подальшого дообстеження та постановки діагнозу. Після цього був підтверджений діагноз хвороба Шегрена.

Результати та обговорення

Синдром Шегрена — аутоімунне системне ураження сполучної тканини, яке характеризується ураженням екзокринних залоз. Механізмом розвитку даного захворювання є руйнування епітелію слинних залоз внаслідок аномальних реакцій B- та T-клітин. Дистрофічна кальцифікація — найчастіший варіант кальцинозу, який пов'язаний з великою кількістю захворювань, серед них — деякі аутоімунні патології, включаючи склеродермію, дерматоміозит, червону вовчанку. Випадки кальцифікації при синдромі Шегрена досить рідкісні, найчастіше описують формування кальцинатів у м'яких тканинах, головному мозку, нирках.

Освіта конкрементів також є дискусійним питанням. Однак лікування даного захворювання зводиться до їх видалення або повної екстирпації слинної залози. При кальцинозі тактика спрямована на лікування основного захворювання і носить консервативний характер. Тому для вибору правильної тактики подальшого лікування диференціальна діагностика має важливе значення.

В даний час пацієнтка знаходиться під динамічним спостереженням щелепно-лицевого хірурга, а також проходить лікування основного захворювання у ревматолога. Больового синдрому або збільшення околоушних слинних залоз після початку лікування не було.

Висновок

Представлений клінічний випадок показує важливість зіставлення рентгенологічної картини і клінічних симптомів у пацієнта, необхідність міждисциплінарного підходу до лікування захворювань слинних залоз, а також підвищення обізнаності лікарів про алгоритм діагностичного пошуку у таких хворих.

А.Я. Разумова, А.И. Яременко, С.И. Кутукова, Н.Л. Петров

Список літератури

1. Kumar GA, Deora SS. Дистрофічна кальцифікація в ротовій порожнині, що призводить до механічної дисфагії: клінічний випадок та огляд кальцифікації в області голови та шиї. Cureus. 2020;12(3):7469. https://doi.org/10.7759/cureus.7469

2. Junior VM, Netto R, Janini ME, Azevedo AB, de Andrade VM. Дистрофічна кальцифікація проти саліолітозу в педіатричній привушній залозі: клінічний випадок. J Clin Exper Dentistry. 2019;11(5):496-499.https://doi.org/10.4317/jced.55621

3. Huoh KC, Eisele DW. Етіологічні фактори в саліолітозі. Отоларингологія — Хірургія голови та шиї. 2014;145(6):935-939.https://doi.org/10.1177/0194599811415489

4. Thimsen V, Fauck V, Wiesmüller M, Agaimy A, Schapher M. Кальцифікація в раку слинних залоз, що імітує саліолітоз — діагностична пастка на зображеннях: звіт про два випадки та короткий огляд літератури. J Clin Med. 2022;11(12):3329.https://doi.org/10.3390/jcm11123329

5. Groppo ER, Glastonbury CM, Orloff LA, Kraus PE та ін. Судинна аномалія, що маскується під саліолітоз та обструкцію привушної залози: клінічний випадок та огляд літератури. Laryngoscope. 2010;120 (l4):130. https://doi.org/10.1002/lary.21594

6. Annapoorani AS, Thambi JR, Christy W. Ретроспективне діагностичне дослідження поширеності орофаціальних кальцифікацій за допомогою панорамної рентгенографії: щоб виявити невидиме. J Clin Exper Dentistry. 2023;15(4):289-297. https://doi.org/10.4317/jced.60224

7. Yalcin ED, Ararat E. Поширеність кальцифікацій м'яких тканин в області голови та шиї: дослідження комп'ютерної томографії з конусним променем. Nigerian J Clin Pract. 2020;23(6):759-763. https://doi.org/10.4103/njcp.njcp_269_19

8. Chander S, Gordon P. Кальцифікація м'яких тканин та підшкірна кальцифікація при захворюваннях сполучної тканини. Curr Opin Rheumatol. 2012; 24(2):158-164. https://doi.org/10.1097/BOR.0b013e32834ff5cd.

9. Brito-Zeron P, Baldini C, Bootsma H, Bowman SJ та ін. Синдром Шегрена. Nature Rev Dis Primers. 2016;2:16047. https://doi.org/10.1038/nrdp.2016.47

10. Llamas-Velasco M, Eguren C, Santiago D, Garcia-Garcia C та ін. Кальциноз шкіри та синдром Шегрена. Lupus. 2010;19(6):762-764. https://doi.org/10.1177/0961203309355298

11. Gonzalez-Ramos K, Ramsubeik K, Kaeley G. Випадок кальцинозу шкіри, асоційованого з синдромом Шегрена. Clin Case Reports. 2023;11(6):7628. https://doi.org/10.1002/ccr3.7628.e